Категорія: В

Власна назва села в Україні, розташованого в Закарпатській області, Мукачівському районі; належить до Верхньокоропецької сільської громади.

1. Рідкісний варіант написання слова “важки” (від “вага”) — важки, що вживається в деяких діалектах для позначення терезів, вагів або предметів для зважування.

2. У технічній та історичній термінології — важки, важок: важка деталь, противага, вантаж у механізмах (наприклад, у годиннику, коловороті), а також гиря.

1. (іст.) Жіноча особа, яка займалася важкою працею, наймана робітниця для перенесення вантажів (у портах, на вокзалах тощо).

2. (перен., розм.) Жінка або дівчина міцної статури, кремезна, сильна фізично.

1. Дія за значенням дієслова «важити» у значенні визначати вагу чогось; зважування.

2. (переносно) Обдумування, оцінювання, взяття до уваги різних факторів перед ухваленням рішення; розважання.

3. (фізика) Сила тяжіння, що діє на тіло; вага.

Ваесит — мінерал класу сульфідів, рідкісний сульфід свинцю та міді (PbCuS₂), що зустрічається у вигляді дрібних сірих кристалів.

Вадія — власна назва річки в Україні, лівої притоки Дністра, що протікає територією Тернопільської та Хмельницької областей.

1. Суха долина в пустельних та напівпустельних регіонах (Північна Африка, Аравійський півострів), яка лише під час сильних дощів на короткий час заповнюється водним потоком.

2. Річище (русло) або долина постійної або тимчасової річки в аридних регіонах.

1. Властивість або стан того, що має вади, недоліки; неповноцінність, дефективність.

2. Застарілий медичний та педагогічний термін, що позначав фізичну або розумову недорозвиненість, вроджені або набуті серйозні недоліки організму, які призводять до порушення його нормальної функції.

Вадкість — властивість речовини, що характеризує її здатність текти, рухливість частинок; рідкість, текучість.

1. Одна з трьох основних гілок буддизму (поряд з Хінаяною та Махаяною), що виникла в Індії в середині 1-го тисячоліття нашої ери, характеризується використанням складних медитативних практик, мантр, мудр і візуалізацій для досягнення пробудження (просвітлення) впродовж одного життя; також відома як “Алмазний шлях”, “Шлях блискавки” або “Тантричний буддизм”.

2. Сукупність буддійських тантричних вчень, текстів (тантр) і практик, що поширені переважно в Тибеті, Монголії, Бутані, а також в деяких регіонах Росії (Калмикія, Бурятія, Тува) та Японії (школа Сінгон).