drevosliv.com

Словник Української

Категорія: О

  • осетриновий

    1. Прикметник до слова “осетрина”: стосовний до осетрини, властивий їй.

    2. Приготовлений з осетрини, що містить у собі осетрину.

    3. Такий, що належить або походить від риби осетер.

  • осетрівництво

    Осетрівництво — галузь аквакультури, що спеціалізується на розведенні та вирощуванні осетрових риб (осетра, стерляді, белуги тощо) з метою отримання харчової продукції (в першу чергу, чорної ікри) та поповнення природних популяцій.

  • осетровий

    1. Який стосується риб родини осетрових, що характеризуються витягнутим тілом, кістковими щитками вздовж тулуба та витягнутим рилом (наприклад: осетрові породи риб, осетрове м’ясо).

    2. Який виготовлений з осетрини або стосується осетрини (наприклад: осетрові консерви, осетровий клей).

  • осетрові

    1. Родина великих прісноводних та прохідних риб ряду осетроподібних, що мають витягнуте рило, кісткові щитки вздовж тіла та цінну чорну ікру; до цієї родини належать осетер, стерлядь, білуга, севрюга та інші види.

    2. Застаріла назва наукового ряду риб, до якого належать родини осетрових, веслоносих та лопатоносих; сучасна систематика визначає ці родини до ряду осетроподібних (Acipenseriformes).

  • осидітися

    1. Провести певний час, сидячи на одному місці; посидіти.

    2. Затриматися, залишитися десь на деякий час; осістися.

    3. Звикнути до нового місця, оточення, стану; пристосуватися, освоїтися.

    4. Про осад: відстоятися, стати прозорим.

    5. Про ґрунт, насип тощо: ущільнитися від тривалого лежання, осісти.

  • осика

    1. Рідковживана назва дерева з родини вербових, більш відомого як осика (Populus tremula).

    2. Заст. або діал. Назва рослини з родини вересових — брусниці (Vaccinium vitis-idaea).

  • осиковий

    1. Прикметник до слова “осика”: стосовний до осики, властивий їй.

    2. Зроблений з дерева осики.

    3. Який має колір, схожий на колір кори осики; світло-коричневий з жовтуватим або рожевим відтінком.

  • осилити

    1. Подолати, здолати щось важке, складне або обтяжливе завдяки зусиллям, наполегливості.

    2. Оволодіти чимось, засвоїти щось складне (наприклад, знання, навичку).

    3. (розм.) З’їсти, спожити щось у великій кількості або з труднощами.

  • осилитися

    1. (про людину) Набратися сили, стати спроможним щось зробити; подолати власну неміч, слабкість або вагання для виконання певної дії.

    2. (перен., про явище або дію) Стати можливим, реальним для здійснення; набрати достатньої інтенсивності, сили для свого розвитку або завершення.

  • осилювання

    1. (дія за значенням дієслова осилювати) Процес подолання, переборення чогось складного, важкого або обтяжливого; впорання з труднощами.

    2. (рідко) Те саме, що освоєння; процес опанування, досконалого вивчення чогось (наприклад, знань, навички).