Словник Української
1. (історичний термін) Який стосується кінноти, сформованої з добровольців, що надавали власних коней для військової служби, зокрема у Війську Запорозькому та козацьких формуваннях.
2. (власна назва) Який стосується Охочекомонного полку — конкретного військового підрозділу козацької доби, укомплектованого за принципом, описаним у першому значенні.
Охочекомонник — історичний термін, яким у Гетьманщині XVII–XVIII століть називали козака, що виконував військову службу у війську гетьмана на власному коні та з власною зброєю, на відміну від козаків, утримуваних за державний кошт.
Охочекомонник — у ширшому значенні: доброволець, який йде на війну або в похід на власному коні.
1. Який має бажання, схильність до чого-небудь; сповнений зацікавленості, прагнення щось робити або чогось набути.
2. Який робить щось із задоволенням, полюбляє щось; захоплений, палкий до чогось.
3. Заст. Добровільний, що робиться чи здійснюється за власним бажанням, без примусу.
1. Природний мінеральний пігмент, що є різновидом глини, забарвленої оксидами заліза у різних сполуках, від жовтого до червонувато-коричневого кольору; використовується у живописі, для виробництва фарб тощо.
2. Колір, що нагадує цей пігмент — насичений жовтий, жовтувато-оранжевий або золотисто-коричневий.
Охранка — неофіційна назва «Відділення з охорони громадської безпеки та порядку», таємної політичної поліції Російської імперії, що існувала у 1880–1917 роках, відома системою шпигунства, провокацій та політичних репресій.
Охранка — переносно: будь-яка каральна або таємна політична служба, що використовує методи тотального контролю, доносів та терору для боротьби з інакодумством (зазвичай з негативною конотацією).
1. У вигляді хреста, навхрест, перехрест.
2. (У геометрії) Про розташування прямих, площин тощо, що перетинаються під прямим кутом.
1. Множина від слова “охрест” — діалектний варіант слова “хрест”, що означає перехрестя, перетин доріг або перехрещені предмети.
2. Рідко вживана форма множини від “охрест” у значенні хрестоподібної позначки, знака або символу.
1. У християнській традиції: здійснити над кимось обряд хрещення, прийнявши в християнську віру шляхом занурення у воду або обливання з наступним наданням імені.
2. Переносно: дати комусь або чомусь назву, ім’я, прізвисько, часто неофіційне або образливе.
3. Розм. перен., часто ірон.: сильно побити, відлупцювати когось.
1. Прийняти християнське хрещення, стати християнином через обряд хрещення.
2. Перен. Отримати якесь прізвисько, назву, які закріпилися за людиною, місцем або явищем.
1. Місцевість, розташована навколо хреста, перехрестя доріг або місце, де встановлено хрест (особливо дорожній, пам’ятний чи покутний).
2. Переносно: вирішальний, переломний момент у житті, долі; важливий етап, поворотний пункт у розвитку чогось.