1. Прізвище українського походження, що вказує на походження від імені Осій (Євсевій).
2. У міфології та фольклорі: персонаж, який може вказувати на сина чи нащадка міфічного, легендарного чи історичного носія імені Осій.
Категорія: О
-
осікання
1. Дія за значенням дієслова “осікати” — обрізання гілок, сучків, пагонів у рослин для формування крони, покращення плодоношення або видалення пошкоджених частин.
2. (у техніці) Процес видалення задирок, облою, нерівностей на металевих або пластмасових виробах після лиття або обробки різанням.
3. (переносно) Різке, категоричне відкидання чогось, відмова від чогось; припинення (наприклад, осікання від шкідливих звичок).
-
осікати
1. (дієслово) Різко, рвучко відтягувати, відтягти щось, звичайно з зусиллям або різким рухом.
2. (дієслово, переносне значення) Різко переривати, припиняти чиюсь мову, дії; обривати, осадити когось.
3. (дієслово, застаріле) Відсікати, відрубувати (наприклад, гілку).
-
осікатися
1. (розм.) Раптово зрозуміти щось, дійти розумом, збагнути; часто після періоду нерозуміння або вагань.
2. (перен., рідк.) Стати обережним, обачним; навчитися на власних помилках, отримати життєвий досвід.
-
осіяний
1. Який має на собі сліди сіяння, покритий насінням або зерном, що було посіяне.
2. (переносно) Наповнений, сповнений, просякнутий чимось (часто про світло, радість, знання тощо).
3. (у спеціальному вжитку) Про місцевість, територію: яка була оброблена шляхом сіяння, засіяна.
-
осіянка
1. Рослина родини злакових, однорічна кормова трава з тонким стеблом і вузьким листям, що вирощується на зелений корм і сіно; також відома як костриця лучна (Festuca pratensis).
2. Рідкісна застаріла назва роси, особливо ранкової, що впала на рослини.
-
осіянний
1. Який перебуває під впливом, натхненням або духовним керівництвом особи на ім’я Сіян (Сіян-мудрець, Сіян-провидець) — зазвичай у контексті давньої слов’янської міфології, езотеричних вчень або фентезійної літератури.
2. У переносному значенні — просвітлений, осяяний високою мудрістю, істинним знанням або духовним світлом (використовується як узагальнюючий образний епітет, що походить від того ж міфічного джерела).
-
осіяння
1. Власна назва села в Україні, розташованого в Одеській області.
2. (заст., рел.) Дія за значенням дієслова «осіяти»; просвітлення, осяяння, духовне прозріння або божественне одкровення.
-
осіяти
1. Вкрити, наповнити чим-небудь у великій кількості, розсипатися по поверхні (первісно — про сонячне світло, промені).
2. Перен. Раптово охопити, сповнити (про почуття, стан, явище).
3. Заст. Посіяти, засіяти (землю) знову, повторно.
-
осіятися
1. (про рослини) Покритися осіттю — пилком, що переноситься вітром або комахами для запліднення.
2. (переносно) Покритися, наповнитися чимось у великій кількості, наче пилком; бути обсипаним чимось дрібним.