drevosliv.com

Словник Української

Категорія: О

  • ортостибат

    Ортостибат — у геології: шар гірських порід, що зазнав підняття (позитивної тектонічної руху) відносно сусідніх ділянок земної кори.

  • ортостибатний

    1. (у геології) стосовний до ортостибату — умовної поверхні, що з’єднує точки з однаковим тиском у гірських породах або мантії Землі.

    2. (у геофізиці) пов’язаний з рівновагою або тиском у твердих шарах Землі, що виникає внаслідок їхньої густини.

  • ортостибіт

    Ортостибіт — рідкісний мінерал, силікат з групи польових шпатів (фельдшпатів), різновид калієвого польового шпату (KAlSi₃O₈), що кристалізується в моноклінній сингонії; прозора, безбарвна різновидність адуляра.

  • ортостибітний

    1. (геол.) Пов’язаний з ортостибітом — різновидом польового шпату, що кристалізується в моноклінній сингонії та містить більше 65% анортитової складової.

    2. (геол.) Який має склад або властивості ортостибіту; що складається з ортостибіту або містить його.

  • ортостиха

    ортостиха — у віршознавстві: вертикальний ряд однакових звуків (переважно приголосних) у поетичному творі, що повторюється в кожному рядку на одній і тій самій позиції (наприклад, на початку рядків).

  • ортостихи

    1. У ботаніці — вертикальні ряди листків, квіток або інших органів рослини, розташовані вздовж стебла один над одним.

    2. У поетиці — вертикальний ряд віршів, що утворюється при записуванні віршованого тексту у колонку (наприклад, акровірша), який можна читати зверху вниз.

  • ортотанталат

    Ортотанталат — хімічна сполука, сіль ортотанталової кислоти, що містить аніон TaO₄³⁻ або похідні від нього.

  • ортотелурат

    Ортотелурат — сіль ортотелурової кислоти H₆TeO₆, що містить аніон TeO₆⁻⁶ або його похідні.

    Ортотелурат — будь-яка сполука, в якій телур знаходиться в ступені окиснення +6 і координований шістьма атомами кисню, утворюючи октаедричний комплекс.

  • ортотелуратний

    Який стосується ортотелуратної кислоти (H₆TeO₆) або містить її як складову частину.

    Який утворений ортотелуратною кислотою або її аніоном (TeO₆⁶⁻).

  • осадковий

    1. Який стосується атмосферних опадів (дощу, снігу, граду тощо) або характеризується їхньою кількістю; такий, що утворюється внаслідок випадання опадів.

    2. Який стосується геологічних відкладень (осадів), утворених в результаті накопичення мінеральних або органічних речовин; такий, що складається з осадових порід.

    3. У хімії та техніці: такий, що пов’язаний з процесом випадання осаду з розчину або суспензії; осаджувальний.