drevosliv.com

Словник Української

Категорія: О

  • очищення

    1. Дія за значенням дієслова очищати — процес видалення бруду, сторонніх домішок, зайвих елементів або чогось шкідливого з поверхні, об’єкта, середовища тощо для надання чистого, незабрудненого стану.

    2. Результат такої дії — стан чистоти, досягнутий після видалення забруднень або непотрібних частин.

    3. (у техніці, хімії, медицині) Технологічний процес або комплекс операцій з видалення домішок, токсинів, солей, мікроорганізмів тощо (наприклад, очищення води, повітря, металу, організму).

    4. (переносно) Позбавлення від чогось негативного, шкідливого або зайвого в абстрактному розумінні (наприклад, очищення від гріхів, сумнівів, бюрократичного апарату).

    5. (у військовій справі, правоохоронній діяльності) Операція з нейтралізації противника, знищення небезпечних елементів або звільнення території від ворожих сил.

  • очищувальний

    1. Призначений для очищення, очистки чогось від чогось, що звільняє від чогось зайвого, шкідливого або брудного.

    2. (у спеціальних термінах) Стосовний до технологічного процесу, спрямованого на видалення домішок, забруднень або непотрібних компонентів (наприклад, про очищувальні споруди, очищувальний цикл).

  • очищуваний

    1. Який підлягає очищенню, може бути очищений від чогось (забруднень, домішок, недосконалостей тощо).

    2. У хімії та технологіях: про речовину, матеріал або середовище, які можна зробити чистими, звільнивши від небажаних компонентів.

  • очищування

    1. Дія за значенням дієслова очищувати; процес видалення бруду, сторонніх домішок, зайвих елементів або шкідливих речовин з чогось для досягнення чистоти, прозорості або поліпшення якості.

    2. (у техніці, медицині, екології) Технологічний або біологічний процес видалення забруднень, токсинів, інфекційних агентів або непотрібних компонентів (наприклад: очищування води, очищування організму, очищування газів).

    3. (переносне) Моральне або духовне вдосконалення, позбавлення від негативних думок, почуттів або переживань.

  • очищувати

    1. Робити чистим, звільняти від чогось стороннього, зайвого, шкідливого або брудного; видаляти забруднення, домішки.

    2. Позбавляти чогось небажаного, шкідливого або непотрібного в абстрактному сенсі (наприклад, очищувати текст від помилок, очищувати свідомість).

    3. У технічних, хімічних або технологічних процесах — видаляти з речовини, матеріалу або середовища небажані компоненти, домішки для отримання чистішого продукту або стану.

    4. У сільському господарстві — відокремлювати зерно або насіння від полови, сміття та інших домішок.

  • очищуватися

    1. Ставати чистим, звільнятися від чогось брудного, зайвого, шкідливого; позбавлятися забруднень, домішок.

    2. Перен. Ставати морально чистим, позбавлятися вад, сумнівів, гріхів або негативних переживань.

    3. Про погоду: ставати ясною, безхмарною, прояснюватися.

    4. Мед., біол. Про органи, тканини тощо: звільнятися від шкідливих речовин, токсинів, продуктів життєдіяльності.

    5. Тех. Піддаватися процесу очищення, обробки для видалення домішок (наприклад, про рідини, гази, метали).

  • очищувач

    1. Пристрій, механізм або технічна система, призначені для видалення забруднень, домішок, шкідливих речовин з повітря, води, рідин, поверхонь тощо.

    2. Хімічний засіб або препарат, що використовується для видалення бруду, плям, нальоту, токсинів або інших небажаних речовин з поверхні предметів, шкіри, тканин.

    3. (у переносному значенні) Те, що сприяє духовному, моральному або психологічному звільненню від чогось негативного, шкідливого (наприклад, від стресів, негативних емоцій).

  • очі

    1. Парний орган зору людини та тварин, розташований у очниці черепа; очне яблуко разом з допоміжними органами (повіками, сльозовими залозами тощо).

    2. Зір, здатність бачити.

    3. Погляд, вираз погляду як відображення внутрішнього стану, почуттів, намірів.

    4. У переносному значенні: увага, пильність, нагляд.

    5. У переносному значенні: точка зору, сприйняття, думка.

    6. Частина приладу, механізму, що нагадує за формою або функцією орган зору (наприклад, очко голки, петелька).

  • очікувальний

    Який стосується очікування, призначений для очікування або перебування в ньому.

    У лінгвістиці (про стан дієслова): такий, що виражає дію, спрямовану на отримання чогось, очікування чогось (наприклад, у граматиці деяких мов).

  • очікувально

    У лінгвістиці та текстології — спосіб оформлення пунктуаційного знака (переважно двокрапки), що вказує на наступний безпосередньо за ним текст, який розкриває, пояснює або перелічує щось зі сказаного раніше.