Словник Української
1. Жінка, яка слухає читання Святого Писання, церковних книг або духовних повчань під час богослужіння, переважно в монастирі (застаріле).
2. Послушниця в жіночому монастирі, яка ще не дала чернечих обітниць, але проходить випробування та виконує доручені роботи (застаріле).
1. Рідкісний варіант слова “ослик” — назва тварини родини коневих, що є одомашненим різновидом африканського дикого віслюка.
2. У переносному значенні — про вперту, уперту людину.
1. Рідкісний варіант слова “осел” — назви ссавця родини коневих, свійської тварини з довгими вухами.
2. Заст. або діал. Зневажлива назва людини, яка виявляє тупість, упертість або нерозумність.
Осляр — власна назва села в Україні, розташованого в Берегівському районі Закарпатської області.
1. М’ясо осла, що використовується як їжа.
2. (переносне значення, розм., зневажл.) Про щось дуже низької якості, безглузде або нудне (про книжку, промову, твір мистецтва тощо).
1. Зменшливо-пестливе від “осел”: молоде осла, осля.
2. Переносно: про вперту, уперту людину.
1. Який стосується осла, належить йому або властивий йому.
2. Переносно: упертий, нерозумний або впертий, як осел.
1. Який має на собі сліди вогню або диму; почорнілий від вогню, диму.
2. Засмаглий, з темним від сонця кольором шкіри.
Осмаленість — властивість за знач. осмалений; стан, коли щось має темний, навіть чорний колір через вплив вогню або диму.
1. Обпалити полум’ям або сильно нагріти поверхню чогось, через що вона темніє або чорніє.
2. Переносно: дуже сильно засмажити, перегріти їжу, через що вона стає темною або з чорними плямами.