Словник Української
1. Стосовний до ортології; такий, що відповідає нормам правильного (літературного) вживання мовних одиниць (слів, словосполучень, граматичних форм).
2. У біології та медицині: стосовний до ортології як розділу біології, що вивчає закономірності нормальної життєдіяльності організму; такий, що відповідає нормі, правильній будові чи функції.
1. Розділ лінгвістики, що вивчає правильність мовлення, норми літературної мови та правила вживання слів, їх форм і конструкцій.
2. У біології (застаріле) — наука про будову живих організмів; анатомія.
Ортомагнетем — у геофізиці та геології: різновид магнетему (елементарної ділянки магнітної аномалії), у якого вектор намагніченості спрямований паралельно сучасному геомагнітному полю Землі.
1. (у геодезії) Пов’язаний з вимірюванням висот земної поверхні відносно рівня моря або геоїда; висотний.
2. (у метеорології) Стосовний до атмосферного тиску, приведеного до рівня моря для порівняння даних з різних пунктів; барометричний.
1. Рід вірусів родини Orthomyxoviridae, що містять фрагментовану РНК з негативним ланцюгом та оболонку; до цього роду належать збудники грипу людини, птахів та інших ссавців.
Галузь психіатрії, що займається вивченням, профілактикою та корекцією психічних розладів і відхилень у поведінці у дітей та підлітків.
1. (ентом.) Який належить до ряду Orthopteroidea (прямокрилоподібних) або споріднений з ним; що стосується комах групи Orthopteroidea, до якої традиційно відносять тараканів, богомолів, термітів, паличників, прямокрилих та ін.
2. (палеонт.) Який має ознаки або будову, подібну до представників ряду Orthoptera (прямокрилих); схожий на прямокрилих (наприклад, про викопних комах).
1. Розділ офтальмології, що вивчає методи діагностики та лікування порушень бінокулярного зору, косоокості та астенопії за допомогою оптичних пристроїв і спеціальних вправ.
2. Сукупність методів і засобів для відновлення та тренування бінокулярного зору, спрямованих на усунення косоокості та інших порушень рухів очних яблук.
1. Стосовний до ортоптики — розділу офтальмології, що займається діагностикою та лікуванням порушень бінокулярного зору (наприклад, косоокості) за допомогою спеціальних вправ і апаратів.
2. Призначений для виконання вправ або досліджень з метою відновлення чи розвитку нормальної спільної роботи обох очей.
Метод рентгенологічного дослідження, що дозволяє отримувати знімки кісток та суглобів у справжніх розмірах без геометричних спотворень, зазвичай для вимірювань у ортопедії та травматології.