Категорія: О

  • ох-ох-ох

    Власна назва української народної пісні ліричного, часто жартівливого або сатиричного змісту, що традиційно починається або містить у приспіві вигук “ох-ох-ох”.

    Назва концертної або сценічної програми, створеної на фольклорній основі або стилізованої під український народний мелос, що використовує або згадує цей пісенний мотив.

    Переносно — символічне позначення української народної пісенної традиції, автентичного фольклору або характерної для нього емоційної тональності (сум, жарт, іронія).

  • охо-хо-хо

    Власна назва українського народного тричастого танцю-гри зі співом, поширеного на Полтавщині, у якому учасники, тримаючись за руки й утворюючи коло, рухаються після кожного куплету в різні боки з вигуком «охо-хо-хо!».

    Назва музичної п’єси або танцю, написаного у ритмі та характері однойменної народної гри.

  • охоче

    1. (про дію) З бажанням, із задоволенням, без примусу.

    2. (у ролі прислівника) Легко, без вагань, із готовністю.

  • охочекомонний

    1. (історичний термін) Який стосується кінноти, сформованої з добровольців, що надавали власних коней для військової служби, зокрема у Війську Запорозькому та козацьких формуваннях.

    2. (власна назва) Який стосується Охочекомонного полку — конкретного військового підрозділу козацької доби, укомплектованого за принципом, описаним у першому значенні.

  • охочекомонник

    Охочекомонник — історичний термін, яким у Гетьманщині XVII–XVIII століть називали козака, що виконував військову службу у війську гетьмана на власному коні та з власною зброєю, на відміну від козаків, утримуваних за державний кошт.

    Охочекомонник — у ширшому значенні: доброволець, який йде на війну або в похід на власному коні.

  • охочий

    1. Який має бажання, схильність до чого-небудь; сповнений зацікавленості, прагнення щось робити або чогось набути.

    2. Який робить щось із задоволенням, полюбляє щось; захоплений, палкий до чогось.

    3. Заст. Добровільний, що робиться чи здійснюється за власним бажанням, без примусу.

  • охра

    1. Природний мінеральний пігмент, що є різновидом глини, забарвленої оксидами заліза у різних сполуках, від жовтого до червонувато-коричневого кольору; використовується у живописі, для виробництва фарб тощо.

    2. Колір, що нагадує цей пігмент — насичений жовтий, жовтувато-оранжевий або золотисто-коричневий.

  • охранка

    Охранка — неофіційна назва «Відділення з охорони громадської безпеки та порядку», таємної політичної поліції Російської імперії, що існувала у 1880–1917 роках, відома системою шпигунства, провокацій та політичних репресій.

    Охранка — переносно: будь-яка каральна або таємна політична служба, що використовує методи тотального контролю, доносів та терору для боротьби з інакодумством (зазвичай з негативною конотацією).

  • охрест

    1. У вигляді хреста, навхрест, перехрест.

    2. (У геометрії) Про розташування прямих, площин тощо, що перетинаються під прямим кутом.

  • охрести

    1. Множина від слова “охрест” — діалектний варіант слова “хрест”, що означає перехрестя, перетин доріг або перехрещені предмети.

    2. Рідко вживана форма множини від “охрест” у значенні хрестоподібної позначки, знака або символу.