Словник Української
1. Втратити колишню теплоту, стати холодним або прохолодним (про предмети, речовини, повітря тощо).
2. Втратити колишнє почуття приязні, прив’язаності, зацікавленості; стати байдужим, холодним до когось або чогось.
3. Стати менш емоційним, пристрасним, запальним; заспокоїтися, вгамуватися (про почуття, ставлення).
1. Втратити колишню теплоту, стати холодним або прохолодним (про предмети, речовини, повітря тощо).
2. Втратити колишню прихильність, зацікавленість або емоційну прив’язаність до когось або чогось; стати байдужим.
3. Стати менш емоційним, запальним; заспокоїтися після збудження, запалу.
1. (про погоду, повітря) такий, що нагадує про осінь, прохолодний, з ознаками наступаючого холодного сезону.
2. (перен., про відчуття, настрій) що викликає почуття легкої сумної прохолоди, свіжості, часто з відтінком печалі або самотності.
1. Пристрій або система для охолодження повітря, рідини або механізмів, що працюють з виділенням тепла.
2. Рідка страва (суп) на основі квасу, кефіру або сироватки з додаванням свіжих овочів (огірків, редиски, цибулі), зелени, варених яєць, іноді м’яса; холодник.
1. (діал.) Холод, прохолода, холодне повітря; стан, коли холодно.
2. (діал.) Холодний, непривітний прийом; байдужість, недружелюбність.
3. (діал.) Холодний, сирий вітер; похолодання (у природі).
1. Який охолонув, втратив первісну температуру; прохолодний, холоднуватий.
2. Який втратив силу, інтенсивність, емоційну напруженість; заспокоєний, стриманий.
3. Про людину: який втратив колишній ентузіазм, зацікавленість або приязнь; байдужий, нехутрий.
Охололість — власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі.
1. Представник офіціалізму — напряму в українській літературі та громадській думці другої половини XIX століття, який виступав за розвиток української культури в рамках лояльності до Російської імперії та визнання офіційних державних установ, уникаючи політичного радикалізму.
2. Прибічник офіційної, державної лінії в певному суспільно-політичному або ідеологічному питанні; конформіст, який дотримується позиції влади.
Офіціалістка — жінка, яка є прихильницею офіціалізму, тобто державної політики, що формально дотримується офіційних (часто застарілих) норм, правил і доктрин, відмовляючись від гнучкості та врахування реальних обставин.
Офіціалістка — жінка, яка працює в офіційних (державних) установах або займає офіційну посаду, особливо в контексті системи, де переважає бюрократизм і формалізм.
1. Встановлений, затверджений або визнаний державною владою, установою, організацією; що має юридичну силу або публічний статус.
2. Який здійснюється від імені або за дорученням установи, організації; пов’язаний з виконанням службових обов’язків.
3. Який відповідає встановленим формальностям, правилам, церемоніалу; зовнішньо урочистий, діловий.
4. Який публічно проголошується, оголошується, але не завжди відповідає дійсності; формальний, для виду.