Словник Української
1. Територія, простір або група людей, які охоплюються, обіймаються якоюсь дією, впливом, вимірюванням тощо; масштаб поширення чогось.
2. У маркетингу, медіа та соціології — кількість осіб або відсоток цільової аудиторії, яка контактувала з певним повідомленням, рекламою, заходом за певний період.
3. У техніці та виробництві — здатність механізму, пристрою або інструменту обхоплювати, охоплювати деталь певного розміру.
1. Обхопити, обійняти когось, щось руками або іншими частинами тіла.
2. Перен. Поширитися на когось, щось, включити в себе; опанувати (про почуття, думки, явища тощо).
3. Огорнути, обволокти з усіх боків (про вогонь, світло, дим тощо).
4. Розташуватися, простягтися навколо чогось, оточити собою.
1. (розм.) Раптово охопитися почуттям, переживанням, стати схопленим якимось сильним емоційним станом.
2. (заст.) Огорнутися, обхопити себе чимось (наприклад, руками).
1. (про людину) такий, що перебуває в стані сильного емоційного збудження, захоплення, натхнення або зацікавленості чимось; опанований якимось почуттям або ідеєю.
2. (про явище, подію, простір) такий, що повністю поширився на когось або щось; той, що охопив собою.
1. Ступінь поширення якогось явища, процесу або діяльності серед певної групи людей, на певній території або в певній сфері; кількісний показник участі в чомусь або охоплення чимось.
2. У статистиці, соціології, економіці — відносний показник, що відображає частку одиниць сукупності, які мають досліджувану ознаку, або розмір території, на якій здійснюється певна діяльність.
1. Обхоплювати, оточувати щось з усіх боків, охоплювати своїми межами, обсягом.
2. Перен. Повністю включати в себе, містити в собі які-небудь явища, факти, події тощо.
3. Перен. Захоплювати, сповнювати (про почуття, думки, стан).
1. (пасив до охвачувати) Бути охопленим, оперезаним чимсь, мати щось навколо себе.
2. (пасив до охвачувати) Бути повністю включеним, врахованим у межах чогось, входити до складу або сфери дії чогось.
3. (пасив до охвачувати) Бути опанованим якимось почуттям, станом, думкою тощо.
Охвістя — власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі.
1. (від «Охвіт») Який стосується Охвіту — місцевості в Україні, розташованої навколо джерела чи верхів’я річки (найчастіше вживається у назвах населених пунктів, наприклад, село Верхній Охвіт).
2. (перен., рідко) Розташований або походженням з околиць, з верхів’я, з джерельної області.
Охвітність — історичний термін, що позначає систему загальної початкової освіти, організованої в Українській РСР у 1920-х роках з метою ліквідації неписьменності серед дорослого населення та забезпечення обов’язкового навчання дітей.
Охвітність — дія за значенням дієслова “охватити” (застаріла форма); охоплення, поширення на когось або щось (уживається переважно в історичних текстах або з іронічним відтінком).