Ошатність — властивість за значенням прикметника “ошатний”; старанність, акуратність, охайність у виконанні роботи, у зовнішньому вигляді.
Ошатність — якість за значенням прикметника “ошатний”; пишність, розкішність, багатство убрання, прикрас.
Категорія: О
-
ошибатися
1. Робити помилку, неправильно думати, говорити або діяти; помилятися.
2. (у математиці, техніці тощо) Давати відхилення від правильної величини, показувати неточні дані; мати похибку.
-
ошивати
1. (заст.) Прикрашати, оздоблювати щось, нашиваючи на нього смужки, галун, вишивку тощо; обшивати.
2. (діал.) Шиючи, обробляти край (одягу, тканини); обшивати.
-
ошиватися
1. (про тканину, одяг) Втрачати нитки по краях, розпускатися на нитки через зношування або механічне пошкодження; розшиватися.
2. (перен., розм.) Ставати менш міцним, цілісним; поступово руйнуватися, розпадатися (про об’єднання, колектив, стосунки тощо).
-
ошийник
1. Шкіряний або матер’яний ремінь, нашийна лямка, яку одягають на шию тварини (наприклад, собаки, коня) для кріплення повідка, прив’язі або як частину збруї.
2. Жорсткий або м’який комір, частина одягу або спеціального спорядження, що охоплює шию (наприклад, лікувальний ошийник при травмах).
3. Переносно: будь-який предмет або явище, що обмежує свободу, стримує, символізує залежність або підпорядкування.
-
ошийок
1. Вузька смуга шкіри, тканини або іншого матеріалу, що охоплює шию тварини, зокрема домашньої (коня, собаки тощо), і до якої можуть кріпитися повід, нашийник, дзвіночок або інші пристосування.
2. Застаріла назва для нашийника, коміра або іншого предмета одягу чи упряжі, що знаходиться на шиї.
3. У техніці та ремеслах — деталь, кільце або обод, що охоплює кінцеву частину циліндричного об’єкта (наприклад, бочки, валу) для його зміцнення або з’єднання.
-
ошиканий
1. (Про тварин, переважно собак) Такий, що має на шерсті білі плями, цятки або відмітини; рябий, пістрявий.
2. (Переносно, розмовне) Про людину: такий, що має на обличчі, тілі значні сліди від вересу, синців або подряпин; побитий, пошарпаний.
-
ошикати
1. Видати шиплячий звук, зашипіти (про змію, гусака, гідру тощо).
2. Перен. рідко. Різко освистати, висловити несхвалення або обурення шиплячими звуками або словами.
-
ошикатися
1. Помилитися, зробити щось неправильно, допустити промах або неточність.
2. Зазнати невдачі, не досягти бажаного результату, не влучити в ціль (у прямому чи переносному значенні).
-
ошикувати
1. Вишикувати, поставити в ряд, у шеренгу; розмістити в певному порядку.
2. Перен. Організувати, налагодити, упорядкувати щось.