1. (спеціальне) Наносити охру або охристий колір на щось; фарбувати в охристий відтінок.
2. (переносне значення, рідко) Надавати чомусь характерного жовтувато-коричневого, охристого кольору (наприклад, про осіннє листя, сонячне світло).
Категорія: О
-
охрищуватися
Охрищуватися — набувати жовтувато-коричневого (охристого) відтінку, ставати схожим на охру за кольором.
-
охрім
Охрім — власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Яремчанській міській громаді.
-
охрімівна
Охрімівна — власна назва села в Україні, що входить до складу Бучацької міської громади Чортківського району Тернопільської області.
-
охрімович
Охрі́мович — українське прізвище, що походить від імені Євхим (Єфим) або Хома (Фома) через форму Охрім (поширений народний варіант цих імен).
Охрі́мович — по батькові (патронім) від імені Охрім, аналогічне за значенням до “Євхимович” або “Хомич”.
-
охровий
1. Який має колір охри — від жовтувато-коричневого до золотисто-жовтого; пофарбований охрою або схожий на неї за кольором.
2. Який виготовлений з охри або містить її у своєму складі.
-
охроноз
Охроноз — рідкісне спадкове захворювання, що виникає через порушення обміну амінокислоти тирозину, характеризується накопиченням гомогентизинової кислоти в сполучній тканині, що призводить до її потемніння (охроподібного забарвлення), потемніння сечі на повітрі, артропатії та ураження клапанів серця.
Охроноз — темне пігментне забарвлення тканин (хрящів, шкіри, склери), що розвивається як ускладнення при тривалому застосуванні деяких лікарських засобів (наприклад, міноцикліну) або при контакті з хімічними речовинами (фенолом, тринітрофенолом).
-
охряний
1. Який має колір охри — від жовтувато-коричневого до золотисто-жовтого; пофарбований охрою.
2. Який виготовлений з охри або містить її.
-
охрястя
1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі.
2. (рідко, заст.) Місцевість, багата на охру; родовище або поклади охри.
-
охтирка
1. Місто в Україні, адміністративний центр Охтирського району Сумської області, розташоване на річці Ворскла; відоме з XVII століття як козацька слобода, згодом — місто, сучасний промисловий та культурний осередок.
2. Сорт української горілки (кріпкого алкогольного напою), що традиційно вироблявся в Охтирці та її околицях, відомий з XVIII–XIX століть.
3. Народна назва місцевої породи бджіл, що поширена в районі Охтирки та характеризується сірою забарвленістю, миролюбністю та доброю медоносністю.