Категорія: О

  • оцарятися

    Оцарятися — ставати царем, отримувати царську владу; вступати на царство.

  • оцвенок

    Оцвенок — власна назва села в Україні, що входить до складу Бродівської міської громади Золочівського району Львівської області.

  • оцвісти

    1. (у ботаніці) покритися квітами, зацвісти; набути ознак цвітіння.

    2. (переносно) покритися чимось, що нагадує квіти або цвіт; вкритися дрібними плямами, цятками (наприклад, про іній, плісняву, висоли тощо).

  • оцвістися

    1. (про рослини) Покритися квітами, зацвісти.

    2. (переносно, розмовне) Покритися чимось дрібним, що нагадує квіти або пилок (наприклад, інеєм, цвіллю, порохом).

  • оцвітати

    1. (про рослини) Покриватися квітками, починати цвісти.

    2. (перен., розм.) Втрачати свіжий вигляд, ставати тьмяним, блідим або покриватися легким нальотом (наприклад, про поверхню фруктів, металу тощо).

  • оцвітатися

    1. (у ботаніці) покриватися квітами, починати цвісти (про рослини).

    2. (переносно) ставати більш привабливим, красивим, розквітати (про людину, її зовнішність або внутрішній стан).

  • оцвітина

    1. Сукупність покривних листочків квітки, що оточують тичинки та маточку; включає чашечку та віночок.

    2. У ширшому значенні — будь-які листкоподібні утворення, що оточують репродуктивні органи квітки (наприклад, оцвітина може бути простою, коли всі листочки однакові).

  • оцвітинний

    Який стосується оцвітини (сукупності листочків, що оточують пелюстки квітки).

  • оце

    1. Вказівний займенник, який використовується для позначення предмета, явища або особи, що знаходиться близько до мовця в просторі або часі, або щойно згадувалося; відповідає словам “ось це”, “саме це”.

    2. Частка, що вживається для наголошування, виділення, підкреслення названого предмета, дії або ознаки, часто з відтінком емоційності (здивування, незадоволення тощо).

  • оцей

    Вказівний займенник, що означає предмет, особу або явище, розташовані близько до мовця в просторі або часі, часто з відтінком емоційного виділення (здивування, несхвалення тощо); вживається як означення при іменнику або самостійно.