1. (розм.) Раптово злякатися, перелякатися, відчути сильний страх або здивування.
2. (перен., розм.) Різко охолонути до чогось, втратити інтерес або ентузіазм, злякавшись труднощів або наслідків.
Категорія: О
-
отут
1. Тут, на цьому місці (вказуючи на близькість до місця мовлення або на конкретну точку в просторі).
2. У цей час, зараз, тепер (вказуючи на момент мовлення або на поточну ситуацію).
3. У цій справі, питанні, ситуації (вказуючи на обставини, що розглядаються).
-
отутеньки
1. Розмовний варіант прислівника “отут”, що вказує на місце, знаходиться дуже близько від мовця; тут же, ось тут.
2. Уживається для підсилення вказівки на близькість або для надання мовленню певного емоційного забарвлення (зменшувально-пестливе, іронічне тощо).
-
отутечки
1. Тут, у цьому місці; тут же, на цьому місці.
2. У цей час, зараз, тепер.
3. У цьому випадку, при цих обставинах.
-
отуха
1. Власна назва села в Україні, розташованого в Овруцькому районі Житомирської області.
-
отхлань
Отхлань — власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі (сучасна адміністративно-територіальна належність може змінюватися).
Отхлань — власна назва гірської вершини в Українських Карпатах, що знаходиться в масиві Ґорґани.
-
отцевбивця
Особа, яка вчинила вбивство свого батька.
-
отцевий
Який стосується отця, належить йому або виходить від нього.
-
отцевщина
1. Власна назва села в Україні, що існувало на території сучасної Черкаської області.
2. (Перен.) Стан, коли влада або управління передається від батька до сина, спадкова династія (зазвичай у негативному значенні, як прояв непотизму або кумівства).
-
отцей
1. (в історичних джерелах) варіант написання слова “отець” (батько) у давніх українських текстах, що відображає особливості староукраїнської орфографії та вимови.
2. (у церковній практиці) звертання до священнослужителя вищого рангу (наприклад, єпископа, митрополита), що вживається з особливою повагою; також може вживатися як звертання до настоятеля монастиря.