drevosliv.com

Словник Української

Категорія: О

  • обрядитися

    1. Одягнутися в гарний, святковий, офіційний або просто чистий одяг; причепуритися.

    2. (переносно) Прикраситися, вбратися у щось (про природу, місцевість тощо).

  • обрядний

    1. Який стосується обряду, властивий обряду; призначений для обряду.

    2. Який супроводжує обряд, виконується під час обряду.

    3. Який має риси обряду, церемоніальний.

  • обрядність

    1. Сукупність обрядів, ритуалів, пов’язаних з певною сферою життя, віруваннями або традиціями; обрядовість.

    2. Складова частина культури, що охоплює систему усталених, традиційних зовнішніх дій (обрядів), які мають символічний характер і супроводжують важливі моменти життя людини, соціальної групи чи суспільства (наприклад, народна, релігійна, весільна, поховальна обрядність).

  • обрядно

    1. У спосіб, властивий обряду; відповідно до обряду, ритуально.

    2. (Переносно) На формальному рівні, без щирості та внутрішнього переживання; заведено, за традицією.

  • обрядно-видовищний

    1. Пов’язаний з обрядовими діями, що мають виразну зорову, естетичну сторону та публічний характер, часто організовані як видовище.

    2. Характерний для синтезу ритуальної обрядовості та сценічної, театралізованої форми її представлення глядачам (про мистецтво, дійство тощо).

  • обрядовий

    1. Який стосується обряду, пов’язаний з ним; призначений для обряду.

    2. Який має риси обряду, здійснюється за певним церемоніалом; церемоніальний.

    3. Який належить до обрядів релігійного культу; ритуальний.

  • обрядовість

    1. Сукупність обрядів, ритуалів, що склалися в певній культурній традиції, релігійній практиці чи побуті; система обрядів.

    2. Схильність до суворого дотримання обрядів, формальна сторона релігійного чи ритуального життя, часто з відтінком уживаності про надмірну увагу до зовнішніх форм.

  • обрядово-видовищний

    1. Пов’язаний з обрядовою дійовою виставою, що поєднує ритуальні, церемоніальні елементи з художньою, зоровою привабливістю; властивий такій виставі.

    2. Призначений для проведення обрядових дійових вистав або пов’язаний з ними.

  • обрядотворення

    Процес створення, формування та вдосконалення обрядів, ритуалів, звичаїв; творення обрядової практики.

    Назва конкретної творчої діяльності, мистецького чи культурного проекту, спрямованого на відродження, реконструкцію або художнє осмислення традиційних обрядів.

  • обряжати

    1. Одягати когось у вбрання, надавати комусь певного вигляду за допомогою одягу, часто урочистого або традиційного; прикрашати, убирати.

    2. Облаштовувати, пристосовувати, готувати щось для певної мети (застаріле або діалектне).

    3. У мисливстві: готувати, обробляти здобич (звіра, птицю) після полювання.