Категорія: О

  • оселювати

    1. Заселяти, населяти когось, щось на якійсь території; робити осілим.

    2. (у пасивному стані) Оселятися, влаштовуватися на проживання у певному місці.

  • оселюватися

    1. Поселятися, облаштовуватися на постійне або тривале проживання в певному місці, знаходити собі оселю.

    2. (перен.) Поширюватися, закріплюватися в чомусь (про почуття, думки, явища тощо).

  • оселя

    1. Власна назва селища міського типу в Україні, розташованого в Івано-Франківській області.

    2. (заст.) Місце, де хтось оселився, проживає; житло, помешкання, оселяння.

    3. (перен., книжн.) Місце, де щось виникло, поширюється або зосереджено; вогнище, джерело, кубло.

  • оселяний

    Який стосується Оселяни — села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі.

  • оселяння

    1. Власна назва села в Україні, зокрема села у Львівській області.

    2. (заст. або діал.) Процес заселення, освоєння нових територій для житла; поселення.

  • оселянювання

    1. Процес заселення території, утворення поселень, колонізація.

    2. (У біології) Процес заселення організмом нового для нього середовища існування, пристосування до нього.

  • оселянювати

    1. Надавати чомусь ознак, властивостей оселі; робити схожим на оселю, пристосовувати для житла або перебування.

    2. (у переносному значенні) Робити щось більш особистим, затишним, привітним або таким, що сприяє довготривалому перебуванню.

  • оселянюватися

    1. Ставати осельним, переходити від кочового способу життя до постійного проживання на одному місці, облаштовувати осілість (про народи, племена, окремі групи людей).

    2. Поселятися, влаштовуватися на постійне житло в певному місці; ставати мешканцем якої-небудь місцевості, країни.

  • оселяти

    1. Заселяти, населяти якусь територію, місцевість; робити осілим, давати постійне місце проживання.

    2. (перен.) Поселяти, вселяти якусь думку, почуття тощо в когось.

    3. (заст.) Влаштовувати на постійне проживання, давати притулок; поселяти когось десь.

  • оселятися

    1. Поселятися де-небудь, влаштовувати собі житло, місце для постійного проживання; заселятися.

    2. Перен. З’являтися, виникати і закріплюватися де-небудь (про думки, почуття тощо).