1. Широко розкрити рот, показуючи зуби (зазвичай у виразі загрози, злості або лютості).
2. Переносно. Про щось, що нагадує такий вираз, наприклад: тріщина в стіні оскалилася темрявою.
Категорія: О
-
оскалнутися
1. (дієслово) Різко, зловісно посміхнутися, оголивши зуби; викривити обличчя у гримасі, що нагадує звіриний оскал.
2. (переносне значення) Проявити впертість, зухвалість, відкритий виклик або неприховану ворожість у своїй поведінці, словах.
-
оскалок
1. (геологія) Великий уламок гірської породи, що утворився внаслідок руйнування скелі або масиву; відколотий шматок каменя.
2. (переносне значення) Уламок, залишок, фрагмент чогось більшого, цілого (наприклад, пам’яті, знання, минулого).
-
оскальнутися
1. Різко відхилитися вбік, зіскочити з чогось, зробити несподіваний рух, що може призвести до падіння або втрати рівноваги (зазвичай про ногу, копито тощо).
2. Переносно: невдало висловитися, помилитися в словах, сказати щось не те, що хотів, або не так, як слід.
-
оскальпований
1. Про людину: такий, з якого знято скальп (шкіру з волоссям з голови) як військовий трофей або акт помсти.
2. Переносно: такий, що зазнав повного розгрому, нищівної поразки або пограбування.
-
оскальпованість
Оскальпованість — стан, коли людина позбавлена шкіри голови разом з волоссям (скальпу) внаслідок навмисного каліцтва або ритуальної дії.
-
оскальпувати
1. Зняти скальп (шкіру з волоссям з голови) з убитого ворога як трофей або доказ перемоги, традиційна практика деяких індіанських племен Північної Америки.
2. Перен. жорстоко перемогти, розгромити або знищити супротивника у конфлікті, суперництві.
-
оскальпуватися
Оскальпуватися — дієслово, термін, що означає: 1. Втратити волосяний покрив голови (скальп) внаслідок насильницького здирання, як правило, у контексті військового звичаю деяких народів Північної Америки.
Оскальпуватися — 2. Переносно: зазнати повної поразки, розгрому або жорстокого приниження, втратити репутацію чи гідність.
-
освоюваний
1. Такий, що може бути засвоєний, опанований, вивчений; придатний для освоєння.
2. Такий, що може бути пристосований для використання, введений у господарський або культурний обіг (про природні ресурси, землі, території, технології).
-
освоювання
1. Процес дії за значенням дієслів «осво́ювати» і «осво́їти»; опанування чого-небудь, призвичаювання до чогось, засвоєння знань, навичок тощо.
2. Приведення чого-небудь у стан, придатний для використання, господарського розвитку; впровадження у виробництво.
3. Заселення та господарське облаштування якої-небудь території.