Словник Української
1. (зазвичай множина) Довгі тонкі дерев’яні планки або бруски, що є складовими частинами деяких конструкцій (наприклад, огорожі, перил, спинки ліжка).
2. (переносне значення, розмовне, вживається у виразі “точити ляси”) Займатися пустою, безплідною базіканням, багато і марно розмовляти.
1. Рідкісний варіант написання прізвища відомого українського письменника, громадського діяча та вченого Івана Франка — Іван Якович Ляск (правильніше та традиційно — Франко).
2. У літературознавстві та історіографії — прізвисько або коротка форма, що іноді вживається стосовно Івана Франка в певних контекстах (наприклад, у спогадах, листуванні).
Дія за значенням дієслова «ляскати» — видавати різкі, голосні звуки, схожі на постріли або тріск, часто швидко й багаторазово.
Звуки, що виникають від такої дії; ляскіт, тріск, гучні оплески.
1. Швидко й голосно плескати в долоні, аплодувати.
2. Видавати різкі, гучні звуки, схожі на плескіт або тріск (про предмети, явища природи тощо).
3. Розмовно-експресивне: бити, лупцювати когось.
1. (діал.) Тісно з’єднуватися, зчіплятися, змикатися (переважно про предмети).
2. (діал., перен.) Вступати в тісний зв’язок, у близькі стосунки з кимось; спілкуватися, знаходити спільну мову.
1. Стосовний до Ляшів (поляків), що стосується Ляшів, польський.
2. Стосовний до етнографічної групи поляків (ляхів), що мешкають переважно на історичних землях Великої Польщі.
1. (діал.) Те саме, що лоскіт — різкий, гучний звук від удару, тріск, гуркіт.
2. (діал.) Швидкий, різкий рух, удар, від якого виникає такий звук.
3. (діал., перен.) Про явище або дію, що викликає сильне враження, гучний розголос.
1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі.
2. Власна назва річки в Україні, лівої притоки Лімниці, що протікає в межах Калуського району Івано-Франківської області.
1. Дія за значенням дієслова “ляскотіти” — безперервне, швидке клацання або брязкіт, що супроводжує роботу механізму або ударні звуки від падіння чогось твердого (наприклад, дощу, граду по даху, шибці).
2. Рідкісне, безладне, швидке цокання, брязкіт, що нагадує звук від ляскання (наприклад, ляскотіння батога, ляскотіння зубів від холоду).
1. Видавати ляскіт, ляскати, дзвеніти, брязкати (переважно про металеві предмети).
2. Розмовляти голосно, швидко та багато, викликаючи подразнення у слухачів; теревенити, базікати.