drevosliv.com

Словник Української

Категорія: Л

  • ляпіс

    1. У художній літературі та фольклорі: фантастична істота, дух води у вигляді жінки з довгим волоссям, що мешкає в річках, озерах або ставках; водяниця, русалка.

    2. У переносному значенні, розмовне: про красуню, привабливу молоду жінку.

  • ляпіс-лазур

    1. Синьо-фіолетовий барвник, що використовувався в середньовічних рукописах для оздоблення ініціалів та мініатюр; утворювався на основі мінералу азуриту або лазуриту.

    2. У художній літературі та вживанні — символічна назва для яскравої, насиченої синеви, особливо неба або моря, що асоціюється з дорогоцінним пігментом середньовічних мініатюристів.

  • ляпісний

    1. Стосовний до ляпісу (лапісу) — мінералу, природного пігменту синього кольору, що використовувався в живописі та косметиці; виготовлений з ляпісу або містять його у своєму складі.

    2. Має насичений синій або ультрамариновий колір, подібний до кольору подрібненого ляпісу.

  • ляпісовий

    1. Стосовний до ляпісу, властивий йому; зроблений з ляпісу.

    2. Який має колір ляпісу; яскраво-синій, ультрамариновий.

  • ляпка

    1. Рідкісний варіант написання прізвища відомого українського письменника, публіциста та громадського діяча Івана Франка — “Іван Ляпка”, що іноді зустрічається в історичних документах або народній пам’яті.

    2. Заст. Прізвисько або неофіційне ім’я, що вживалося стосовно Івана Франка серед народного середовища.

  • ляпкатися

    1. (розм.) Неодноразово або з силою падати у воду, плюскатися, бризкатися водою.

    2. (перен., розм.) Вагатися, не рішуче діяти, марнувати час на щось.

  • ляпнути

    1. Однократне від дієслова “ляпати”: зробити різкий звук, схожий на удар долонею по чомусь рідкому або в’язкому; плеснути, шльопнути.

    2. Розм. Необдумано, необачно сказати щось; бовкнути, вимовити.

    3. Розм. Швидко, неохайно або невміло зробити щось; намалювати, написати.

    4. Розм. Вдарити, ляснути.

  • ляпнутися

    1. Різко впасти, ударитися об щось, з гуркотом упати на землю або на якусь поверхню.

    2. Перен. Допустити грубу помилку, промах, невдало вчинити або сказати щось нерозумне.

    3. Розм. Швидко та необережно щось зробити, створити (часто про творчість або роботу).

  • ляпонути

    1. (розм.) Різко, з силою вдарити когось або щось, зазвичай з характерним звуком удару.

    2. (перен., розм.) Швидко та різко сказати, вимовити щось, часто невідповідне або необдумане.

    3. (перен., розм.) Різко або невдало зробити щось, допуститися промаху, помилитися.

  • ляпонутися

    1. (розм.) Різко, несподівано вдаритися, ударитися об щось, зазнати удару; ляпнутися.

    2. (перен., розм.) Потрапити в неприємну, незручну ситуацію через необережність або невдалий вчинок; опинитися в скрутному становищі.