1. (заст.) Лютий — другий місяць року в юліанському та григоріанському календарях.
2. (перен., поет.) Холодна, морозна, сувора пора; лютий мороз, холод.
Категорія: Л
-
лягти
1. Прийняти горизонтальне положення на чомусь, розтягнувшись або зігнувшись; опуститися, припасти до поверхні (про людину, тварину).
2. Покласти себе, прийняти лежаче положення з печною метою (на відпочинок, сон, лікування тощо).
3. Про предмети: розташуватися, розміститися на поверхні, прилягти до чогось плазом, усією площею.
4. Про будь-що, що падає або опускається: покрити собою якусь поверхню, впасти рівним шаром (про сніг, пил, туман тощо).
5. Про волосся, тканину та подібне: прийняти певне положення, стати гладким, рівним.
6. Звалюючись, упасти на землю (про дерева, хліб на кореню тощо).
7. Розташуватися, простягтися на якомусь просторі (про дорогу, місцевість, тінь).
8. Зайняти певне місце, розташуватися табором, на відпочинок (про військо, мандрівників).
9. Бути покладеним, призначеним на щось (про гроші, кошти, внески).
10. Лягти на когось, на щось — стати чиїмсь обов’язком, тягарем.
11. Загинути, бути вбитим (часто у військовому контексті).
12. Про хворобу, почуття: раптово охопити когось.
-
ляпавиця
Ляпавиця — власна назва річки в Україні, лівої притоки Стиру, що протікає територією Волинської області.
Ляпавиця — власна назва села в Україні, розташованого в Ковельському районі Волинської області.
-
ляпанець
1. Рідкісний варіант назви міста Лебедин у Сумській області, що вживався в історичних документах та народній мові.
2. (заст.) Історична назва селища (нині села) Ляпа на Черкащині, що походить від прізвища козацького полковника Ляпа.
-
ляпаний
1. (про обличчя) такий, що має повні, товсті щоки; пухколиций.
2. (про рот, губи) товстий, повний, виразно окреслений.
3. (перен., розм., про стиль мовлення або текст) недоладний, незграбно складений; такий, що виглядає грубо або примітивно.
-
ляпанина
1. Власна назва села в Україні, що розташоване в Івано-Франківській області, Калуському районі.
2. Розмовне позначення неякісної, грубої роботи, виконаної абияк, з помилками або недоліками; те саме, що ляпани́ця.
-
ляпання
1. Дія за значенням дієслова “ляпати” — швидке, неакуратне нанесення чогось рідкого, в’язкого (фарби, глини, тіста тощо).
2. Переносно: недбале, поверхневе, безглузде виконання роботи або необдумана дія; те саме, що ляп.
3. Рідко вживана назва процесу удару, ляскання (наприклад, долонею).
-
ляпас
1. Різкий удар долонею по щоці або по обличчю.
2. Невдача, прикрість, образлива чи принизлива ситуація.
3. У техніці — металева пластина, накладка, що кріпиться до чогось для зміцнення або захисту.
4. У військовій справі — частина спорядження, сумка для патронів або інших дрібних речей, що носиться на поясному ремені.
-
ляпати
1. Робити щось недбало, швидко, без належної старанності або кваліфікації; швидко та неохайно писати, малювати або виконувати роботу.
2. Наносити удари, бити долонею, зазвичай з характерним звуком; ляскати.
3. Розмовно: говорити щось необдумано, грубо або не доречно; висловлюватися прямо та різко.
-
ляпатися
1. Розмовне. Падати, плюскатися у воду або рідину; шльопатися.
2. Розмовне. Необережно, з шумом сідати або лягати на щось.
3. Розмовне, переносне значення. Потрапляти кудись, опинятися в якомусь (зазвичай небажаному) місці або стані.