Словник Української
1. Стосовний до Луристану, пов’язаний з цією історичною областю на заході Ірану.
2. Характерний для культури, мистецтва або ремесел стародавнього населення Луристану, особливо відомий завдяки бронзовим виробам (зброя, прикраси, посуд) IX–VII ст. до н. е.
1. Власна назва села в Україні, що розташоване в Івано-Франківській області.
2. Власна назва річки в Україні, лівої притоки Дністра, що протікає через Івано-Франківську область.
1. Тверді пластинчасті утворення на поверхні тіла деяких тварин (риб, плазунів), що виконують захисну функцію.
2. Дрібна, тонка, зазвичай суха пластинка, що лущиться від поверхні чогось (наприклад, шкіри, фарби, дерева).
3. Розмовна назва для металевих пластинок, що входили до складу обладунку (лускатого панцира).
4. Ботан. Суха плівчаста оболонка на бульбах, цибулинах, деяких насінинах або бруньках.
1. Рідкісна назва для печива або коржика, що має шарувату, розшаровувану текстуру, схожу на луску.
2. (діал.) Назва деяких видів борошняних виробів, зокрема тонкого коржика або млинця.
1. Дія за значенням дієслова лускати; утворення характерних звуків, подібних до тріску або лопання, часто при розкритті, розколюванні чогось (наприклад, горіхів, насіння).
2. Характерний короткий звук, що супроводжує таку дію; тріск, лопання.
3. Рідкісне, розмовне: легкі ударни долонею (наприклад, по спині або плечу) як прояв дружніх почуттів, заохочення.
1. Відділяти, знімати луску з чогось, очищати від луски (рибу, цибулю тощо).
2. Розколювати, розбивати на тонкі пластівці, шматочки (горіхи, льод тощо).
3. Розкриватися, відпадати тонкими пластівцями, шматочками (про фарбу, штукатурку тощо).
4. Розмовне. Їсти насіння, горіхи, відокремлюючи їстівну частину від шкаралупи.
5. Діал. Сильно бити, лупцювати когось.
1. Покритий лускою, що має луску (про риб, плазунів тощо).
2. Такий, що має поверхню, що нагадує луску за структурою або зовнішнім виглядом; що складається з тонких пластівців, пластинок.
3. Розм. Про людину: такий, що має лускаті, шорсткі від прищемлення, обмороження або хвороби ділянки шкіри.
1. Різко, з силою вдарити когось або щось, зазвичай з характерним звуком удару.
2. Розірватися, тріснути, розколотися з різким звуком (про предмет).
3. Перен. різко, несподівано вибухнути, проявитися з силою (про почуття, явища).
4. Розм. швидко, раптово піти, втекти звідкись.
1. Розірватися, тріснути з різким звуком; лопнути (про щось тверде або туго натягнуте).
2. Розкритися, відкритися з тріскотом, стуком (про двері, вікно тощо).
3. Розпалитися, спалахнути яскравим полум’ям (про вогонь).
4. Перен. раптово вибухнути, проявитися з силою (про почуття, емоції).
5. Розм. Сильно вдаритися, гепнутися.
1. (від власної назви Луса) — у виразі “лусом-лусом”: дуже повільно, ледве-ледве, майже непомітно (про рух).
2. (від власної назви Луса) — у виразі “лусом-лусом”: обережно, поступово, без поспіху (про дії, процеси).