drevosliv.com

Словник Української

Категорія: Л

  • лучник

    1. Воїн, який воює, використовуючи лук і стріли як зброю.

    2. Спортсмен, який займається стрільбою з лука.

  • лучниця

    1. Жінка, яка стріляє з лука; жіночий відповідник до слова лучник.

    2. (іст.) Жінка або дівчина, озброєна луком, яка брала участь у бою або полюванні.

    3. (перен., рідко) Про жінку або дівчину, яка влучно щось кидає або метко потрапляє в ціль.

  • лучок

    1. Зменшувально-пестлива форма від слова “лук” у значенні цибулина, рослина родини амарилісових (Allium cepa).

    2. Розмовна назва для невеликої цибулини, часто зеленої (пера), що використовується як приправа.

    3. У техніці та побуті — невеликий, вигнутий, схожий на цибулину предмет (наприклад, лучок для випилювання, лучок для бритья).

    4. У музиці — дерев’яна паличка з натягнутим волоссям для гри на струнних інструментах (скрипковий лучок).

  • лущатися

    1. Відділятися, відшаровуватися, відпадати тонкими шаром, пластом, шкаралупою (про поверхню чогось).

    2. Розколюватися, тріскатися, розпадатися на частини, втрачаючи цілісність (переважно про щось тверде та крихке).

    3. (перен., розм.) Сильно худнути, втрачати вагу, загальну тілесну повноту.

  • лущений

    1. Який очищений від лушпиння, шкаралупи, оболонки (про горіхи, насіння, крупи тощо).

    2. Який позбавлений зовнішнього шару, оболонки (про деревину, бобові культури тощо).

  • лущення

    1. Дія за значенням дієслова лущити; відокремлення, зняття лушпиння, шкаралупи, оболонки з чогось (наприклад, насіння, горіхів, кукурудзи).

    2. С.-г. технологічна операція з обробітку ґрунту за допомогою лущильника на невелику глибину з метою розпушування верхнього шару, підрізання бур’янів та загортання пожнивних решток.

  • лущик

    1. Діалектна назва пристрою для лущення (обчищення) насіння, зокрема кукурудзяних качанів.

    2. Рідкісне позначення людини, яка займається лущенням (очищенням) насіння, зерна або бобових культур.

    3. У техніці — робочий орган сільськогосподарської машини (лущильника), призначений для поверхневого обробітку ґрунту та подрібнення бур’янів.

  • лущильний

    1. Призначений для лущення (обробітку верхнього шару ґрунту) або той, що лущить.

    2. Стосується лущення як агротехнічного процесу або призначений для його виконання (про знаряддя, машини тощо).

  • лущильник

    1. Сільськогосподарська машина для лущення стерні, розпушування верхнього шару ґрунту та підрізання бур’янів.

    2. Робітник, який займається лущенням (очищенням від лушпиння) насіння, горіхів тощо.

  • лущина

    1. Тверда оболонка, шкаралупа, що вкриває насіння деяких рослин (горіхів, каштанів, квасолі тощо).

    2. Застаріле або діалектне позначення для луски, лушпиння, тонкої оболонки (наприклад, на рибі, цибулі, насінні).

    3. У техніці — тонка металева, дерев’яна або пластмасова оболонка, покрив, обшивка.