drevosliv.com

Словник Української

Категорія: Л

  • луцький

    1. Який стосується міста Луцьк, пов’язаний із ним або походить із нього.

    2. Який стосується Луцької області (історичної землі на Волині) або Луцького повіту.

  • лучаний

    1. (діал.) Такий, що має відношення до Луцька, мешканець або уродженець Луцька.

    2. (іст.) Належний до Луцького братства — релігійно-просвітницької організації в Луцьку (XV–XVIII ст.), або пов’язаний з ним.

    3. (іст.) Стосовний до Луцької єпархії Української греко-католицької церкви.

  • лучанин

    1. Мешканець або уродженець міста Луцьк.

    2. Представник давнього східнослов’янського племені лучан (вітичів), що мешкав у басейні верхньої течії Західного Бугу та живився переважно рибальством і бортництвом.

  • лучанка

    1. Жителька або уродженка міста Луцьк.

    2. Назва української народної пісні луцького походження, а також мелодії до неї (зазвичай у формі танцю-кола).

    3. Назва різних видів традиційних українських страв (наприклад, пирога, вареників, ковбаси), поширених або характерних для Волинського регіону.

  • лучатися

    1. (діал.) Траплятися, ставатися, відбуватися.

    2. (діал.) Потрапляти кудись, опинятися в якомусь місці.

    3. (діал.) Збиратися разом, сходитися.

  • лушен

    Лушен — власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі.

  • лушниця

    1. Рідкісна назва для рушниці або іншої вогнепальної зброї з гладким стволом, що вживалася переважно в історичних текстах або діалектах.

    2. Застаріла назва для пістолета.

  • лушня

    1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, у складі Калуського району.

    2. Власна назва села в Україні, розташованого в Львівській області, у складі Самбірського району.

  • лушпа

    1. Тонка оболонка, шкірка, що покриває насіння, плоди або овочі; лушпинка, лушпина.

    2. Розм. Зневажлива назва людини, яка виглядає виснаженою, зморщеною, худою; заст. про людину зневажливо.

  • лушпаєчка

    Лушпаєчка — зменшувально-пестлива форма від слова “лушпайка”, що означає тонку, зазвичай суху оболонку, шкірку або лушпинку, яка вкриває насіння, плоди або горіхи.

    Лушпаєчка — власна назва персонажа українського народного казкового фольклору, однієї з трьох сестер-царивонь (разом із Сережечкою та Крупиночкою), яка постає в образі прекрасної дівчини, убраної в шату з лушпиння.