Словник Української
1. Застаріла назва народу, етносу як історичної спільності людей.
2. Уживається для позначення населення певної території, країни або місцевості.
3. (у множині, “люди”) Загальна назва людей, людських істот; сукупність осіб.
4. (переносно) Про натовп, юрбу, безліч людей у певному місці.
Фахівець з вивчення людини, її фізичної будови, психіки, соціальної організації та культури; науковець, який досліджує людську природу в цілому, об’єднуючи знання з різних галузей (наприклад, антропології, психології, соціології, філософії).
У більш вузькому, історичному значенні — представник напряму в українській літературі та громадській думці 1930-х років, який проголошував культ людини-творця, високої індивідуальності, а також вивчав людину в контексті національної історії та культури.
1. Наукова дисципліна або комплекс наук, що вивчає людину в її біологічних, психічних, соціальних та духовних проявах; синонімічне до поняття “антропологія” у широкому, міждисциплінарному значенні.
2. Сукупність знань про людину, її природу, сутність, індивідуальні та соціальні характеристики, що формуються на основі різних наук (філософії, психології, біології, соціології, культурології тощо).
1. Пов’язаний з вивченням людини, її фізичної природи, психіки, суспільного життя та культури; антропологічний.
2. Призначений для вивчення людини, що містить знання про неї (про людину).
Людино-ліжко — власна назва, що позначає художній твір (картину) бельгійського художника-сюрреаліста Рене Магрітта, створений 1949 року, на якому зображено сплячу людину, силует якої повністю зливається з формою ліжка.
Людино-ліжко — загальний термін у мистецтві та культурології для позначення художнього образу або концепції, де людська постать (часто спляча) представлена у невід’ємній єдності з ліжком, що символізує ідеї спокою, сну, мрії або єдності людини з предметним середовищем.
Людина, яка відчуває щиру любов до людей, проявляє доброту, милосердя та готовність допомагати іншим.
Той, хто вважає любов до людей основним принципом життя та суспільних відносин; прихильник гуманізму.
Людинолюбець — той, хто любить людей, проявляє щиру повагу до людської гідності, готовий допомагати іншим і прагне до добра для всіх; філантроп.
Людинолюбець — людина, для якої любов до ближнього є основним життєвим принципом і підґрунтям для діяльності.
Який виявляє любов до людей, сповнений доброзичливості, милосердя та поваги до людської гідності.
Який властивий людинолюбові, характерний для нього.
Людинолюбність — це якість людини, що полягає в любові до людей, у доброзичливому, милосердному ставленні до них; гуманність, філантропія.
1. Високоморальна якість особистості, що полягає в глибокій повазі до людської гідності, щирій доброзичливості, турботі про благо й щастя людей; гуманність, альтруїзм.
2. (заст.) Конкретний вчинок або поведінка, що виражають таку якість; благодійність, філантропія.