1. (у техніці) Обробляти поверхню металу або іншого матеріалу для надання їй блиску, гладкості, полірування.
2. (переносно, розмовне) Виконувати роботу акуратно, старанно, доводячи до досконалості; шліфувати, полірувати (наприклад, текст, виступ).
Категорія: Л
-
люсуватися
1. (про тварин, особливо коней) Розкушувати, пережовувати їжу, злегка поцмокуючи або причмокуючи.
2. (переносно, про людей, розм.) З насолодою їсти або пити щось смачне, смакувати.
3. (переносно, ірон.) Насолоджуватися чимось, отримувати задоволення (часто від чогось непристойного або зі зловтішним відтінком).
-
люсьєна
Люсьєна — жіноче особове ім’я французького походження (фр. Lucienne), що є жіночою формою імені Люсьєн (Lucien), яке, у свою чергу, походить від латинського імені Lucianus (Лукіан).
Люсьєна — рідкісна власна назва, що може вживатися як ім’я людини або як складова назви географічних об’єктів, закладів тощо.
-
лют
1. (з великої літери) Історична назва другого місяця року в давньоруському та українському народному календарі, що відповідає сучасному лютому; час, коли стоять люті (суворі) морози.
2. (з великої літери) Поетична або застаріла назва місяця лютого.
3. (з малої літери, заст.) Лютий, суворий, жорстокий чоловік; також характеристика чогось дуже суворого, лютого.
-
люта
1. (з великої літери) Українське жіноче ім’я, скорочена форма імені Людмила, Пелагея або інших.
2. (з великої літери) Назва місяця лютого в давньому українському календарі та народній мові (застаріле).
3. (з малої літери) Захворювання, тяжка хвороба, мор (застаріле, поетичне).
4. (з малої літери) Сильний гнів, лють, лютість (застаріле, поетичне).
-
лютар
1. (історичний термін) Назва представника середньовічної професії — майстра, який виготовляв луки для стрільби.
2. (власна назва, історія) Прізвисько одного з керівників селянсько-козацького повстання на Правобережній Україні 1702–1704 років, співробітника Семена Палія (справжнє ім’я — невідоме).
-
лютеїн
1. (біохімія) Жовтий природний пігмент з групи ксантофілів, що міститься в жовтку курячого яйця, зелених листках рослин, водоростях та в деяких інших біологічних об’єктах; відноситься до каротиноїдів.
2. (історичне) Послідовник протестантського вчення Мартіна Лютера, лютеранин.
-
лютеїнізуючий
1. (біол., фізіол.) Такий, що стимулює або викликає процес лютеїнізації — перетворення граафових фолікулів яєчника на жовті тіла (corpus luteum) після овуляції.
2. (біохім.) Стосовний до лютеїнізуючого гормону (ЛГ, лютропіну) — гормону гіпофізу, який регулює роботу статевих залоз і безпосередньо впливає на процес лютеїнізації.
-
лютеїновий
1. Стосовний до лютеїну, що стосується лютеїну (пігменту жовтого кольору, що міститься в рослинах, жовтку яйця та сітківці ока).
2. Стосовний до лютеїнової фази менструального циклу, що настає після овуляції та характеризується активністю жовтого тіла яєчника.
-
людомирович
Власна назва, що походить від поєднання основ «люд» та «мир» з патронімічним суфіксом «-ович»; історичне прізвище або прізвисько, характерне для слов’янської антропонімії, яке може вказувати на походження від батька на ім’я Людомир.
У сучасному вжитку — рідкісне прізвище або творча складова псевдоніма, що несе архаїчне та епічне звучання, часто пов’язане з літературним, художнім чи громадським образом.