Люр — власна назва села в Україні, у складі Бориспільського району Київської області.
Категорія: Л
-
люрекс
1. Тонка металева нитка (здебільшого сріблястого або золотистого кольору), яка використовується для виготовлення тканин, гаптівки або як складова пряжі для надання їм блиску.
2. Тканина, що містить таку металеву нитку, а також вироби з неї.
3. (У техніці) Торгова марка або тип поліестерної плівки з металевим покриттям, що використовується для декорування.
-
люсатит
Люсатит — власна назва мінералу, різновиду амфіболу, що належить до групи лужних амфіболів; силікат натрію, магнію та заліза з формулою NaNa₂(Mg₄Fe³⁺)Si₈O₂₂(OH)₂.
-
люстгарден
1. (від нім. Lustgarten — «сад для задоволення») — історична назва парку або саду, призначеного для відпочинку та розваг, що була поширена в Німеччині та країнах Центральної Європи, зокрема в XVII–XIX століттях; часто стосується регулярних парків при палацах або міських резиденціях.
2. (власна назва) — конкретний історичний парк або сквер у деяких містах (наприклад, «Люстгартен» у Берліні біля Старого музею на Музейному острові), що зберіг цю назву.
-
люстгауз
1. (від нім. Lusthaus — «будино́к для за́бав») — архітектурна споруда у вигляді невеликого павільйону або альтанки в парках та садах епохи бароко та класицизму, призначена для відпочинку, розваг та любування краєвидами.
2. (переносно, заст.) — легка, часто оздоблена споруда, що служить для задоволення естетичних потреб та відпочинку; бельведер.
-
люстеречко
1. Зменшувально-пестлива форма від слова “люстро” — невелике дзеркало, часто ручне або декоративне.
2. (у переносному значенні) Про щось дуже чисте, прозоре, що блищить, нагадує дзеркальну поверхню (наприклад, про озеро, воду, лід).
3. (заст., діал.) Назва блискучої, переливчастої тканини (люстрину).
-
люстерко
1. Дзеркало, зазвичай невеликого розміру, часто ручне або настінне, призначене для огляду свого відображення.
2. (переносне значення) Те, що відображає, точно передає характерні риси когось або чогось, служить показником стану.
3. (технічне) Гладка відполірована поверхня (металева, скляна тощо), що відбиває світло, використовується в оптичних приладах.
-
люстерце
1. Зменшувально-пестлива форма від слова “люстро”: невелике дзеркало, зазвичай ручне або настільне.
2. (у спеціальному контексті) Назва невеликого дзеркала як предмета побуту, оздоби або інструменту (наприклад, у косметичному наборі, медицині).
-
люстр
1. Велика багатолампова люстра, часто з кришталевими підвісками, що використовується для освітлення великих приміщень (залів, театрів, палаців).
2. (у художньому склі) Виріб з товстого листового скла, прикрашений гравіюванням, різьбленням або малюнком, що імітує дорогоцінне каміння; також — техніка такого оздоблення.
-
люстра
1. Пристрій для освітлення приміщень, що складається з одного або кількох світильників (ламп, свічок), зазвичай оздоблений і підвішений до стелі.
2. Велике дзеркало в художньому обрамленні, призначене для вішання на стіні.
3. (перен., розм.) Про яскраве, сліпуче джерело світла (наприклад, про сонце).
4. (іст.) Податковий реєстр, список платників податків у Великому князівстві Литовському та інших державах.
5. (іст.) Назва періодичних видань, що містять огляди, переліки чого-небудь (наприклад, “Люстра друку”).