Словник Української
1. Напрям у живописі другої половини XIX століття, що виник у США як різновид імпресіонізму, для якого характерне зображення ефектів природного освітлення, повітряного середовища та тонких відтінків кольору, особливо в пейзажі.
2. У фізиці та техніці — застарілий термін, що позначав явище світіння (люмінесценції) речовин.
1. Який стосується люмінесценції, властивий їй; що має здатність до люмінесценції.
2. Який випромінює світло внаслідок люмінесценції; що світиться холодним світлом.
1. Метод фотографічного фіксування світіння (люмінесценції) об’єктів, що виникає під дією ультрафіолетового, інфрачервоного чи рентгенівського випромінювання, застосовується в наукових дослідженнях, медичній діагностиці та криміналістиці.
2. Розділ фізики та фотографії, що вивчає принципи та техніку реєстрації явищ люмінесценції.
Люмінол — синтетична органічна сполука (хімічна формула C₈H₇N₃O₂), що володіє властивістю хемілюмінесценції, тобто випромінює видиме світло (зазвичай синього кольору) під час хімічних реакцій, зокрема при окисненні в лужному середовищі за наявності каталізатора.
Люмінол — хімічний реагент, що широко застосовується в криміналістиці для виявлення слідів крові, оскільки іони заліза, присутні в гемоглобіні, каталізують реакцію його окиснення з яскравою світловою спалахом.
Люмінол — речовина, яка використовується в наукових дослідженнях, біохімічних аналізах та демонстраційних експериментах для візуалізації хімічних процесів за допомогою світіння.
Люміноскоп — прилад для спостереження та вивчення люмінесценції речовин, що дозволяє візуалізувати світіння, викликане різними типами збудження (наприклад, ультрафіолетовим світлом).
Люміноскоп — власна назва конкретних моделей приладів або медичних апаратів, призначених для діагностики шкірних захворювань (наприклад, грибкових уражень) за допомогою люмінесцентного методу під дією ультрафіолетового випромінювання.
Люмінофор — речовина, здатна світитися (люмінофоресціювати) під дією різних видів енергії, наприклад, електронного чи ультрафіолетового опромінення.
Люмінофор — технічна назва таких речовин, що використовуються для покриття екранів електронно-променевих трубок, люмінесцентних ламп, світлодіодів тощо.
1. Який стосується люмінофорів — речовин, здатних світитися (люмінесціювати) після поглинання енергії, наприклад, світлового або рентгенівського випромінювання.
2. Який містить люмінофор, покритий або нанесений люмінофором.
3. Який має властивості, подібні до люмінофора, здатен до люмінесценції.
1. Фізичне явище світіння (випромінювання світла) речовини, що виникає під дією різних форм енергії (наприклад, світлової, електричної, хімічної або механічної) і триває деякий час після припинення зовнішнього впливу, на відміну від відбиття чи розсіювання світла.
2. Процес створення такого світіння, наприклад, у люмінесцентних лампах, екранах, люмінофорах або в живих організмах (біолюмінесценція).
1. Випромінювати видиме світло під дією зовнішнього опромінення (наприклад, ультрафіолетом, рентгенівськими променями) або внаслідок внутрішніх хімічних, біологічних процесів; світитися холодним світлом.
2. У техніці та матеріалознавстві — покривати поверхню спеціальними речовинами (люмінофорами), здатними до такого світіння.
1. Випромінювати видиме світло під дією зовнішнього опромінення (наприклад, ультрафіолетом, рентгенівськими променями) або внаслідок внутрішніх хімічних, біологічних процесів; світитися холодним світлом.
2. У техніці та матеріалознавстві — проявляти властивість люмінесценції, тобто набувати здатності світитися після попереднього поглинання енергії.