Словник Української
1. Зменшувально-пестлива форма до слова “лямка” — вузька смужка тканини, шкіри чи іншого матеріалу, призначена для тримання, підтримки або носіння чогось на плечі або через плече (наприклад, лямочка сумочки, лямочка бюстгальтера).
2. Розмовна назва однієї з двох еластичних бретелів жіночого бюстгальтера, що проходять через плече.
3. У техніці — деталь у вигляді невеликої планки, скоби або вузької пластини для кріплення, з’єднання чи підвішування чогось.
1. (історичне) Назва великої золотої монети, карбованої в Нідерландах у XVII столітті, з зображенням лицаря в обладунках; левендальдер.
2. (історичне, розмовне) Загальна назва іноземних золотих монет (переважно голландських та німецьких), що перебували в обігу на українських землях у XVII–XVIII століттях.
1. Дія за значенням дієслова “лямувати” — обробка деревини шляхом вирізування пазів та шипів для міцного з’єднання деталей без використання цвяхів чи шурупів.
2. Техніка, спосіб або результат такого з’єднання дерев’яних елементів (брусів, дощок), характерний для традиційного будівництва та меблевого виробництва.
1. (у будівництві) зміцнювати, підсилювати конструкцію за допомогою лям (поздовжніх брусів, балок або металевих профілів).
2. (переносно, розмовне) заспокоювати, приборкувати когось або щось; наводити порядок, дисципліну.
1. (про тварину, переважно про коня) різко зупинятися, відмовляючись рухатися вперед, часто зі страху, впертості або небажання підкорятися; стати в упір.
2. (переносно, про людину) вперто відмовлятися щось робити, чинити опір, не слухатися; бути норовливим, упертим.
1. Стосовний до Лямця, пов’язаний із ним (наприклад, про географічні об’єкти, історичні події чи культурні явища, пов’язані з селом Лямець у Словаччині, де компактно проживають етнічні українці-русини).
2. Стосовний до українського села Лямець (Лямця) у Закарпатській області, пов’язаний із ним.
1. Рідкісне прізвище українського походження, що може вказувати на певну місцевість, рід занять предків або мати іншу етимологію.
2. У місцевих говірках — можлива назва для певних деталей одягу, предметів побуту або місцевостей, однак це значення не зафіксовано в авторитетних загальноукраїнських словниках.
1. Власна назва річки в Україні, лівої притоки Стиру, що протікає у Львівській та Рівненській областях.
2. Власна назва села в Україні, розташованого в Рівненській області.
1. Властивий Львову, що стосується Львова або його мешканців; львівський.
2. Прикметник, утворений від топоніма Львів, що входить до складу стійких словосполучень або назв, наприклад, “Лянна пошта” (історична назва пошти у Львові).
Ляодита — власна назва села в Україні, розташованого в Білоцерківському районі Київської області.