drevosliv.com

Словник Української

Категорія: Л

  • ляльковик

    1. Майстер, який виготовляє ляльки; лялькар.

    2. Заст. Прізвисько, пов’язане з виготовленням або продажем ляльок.

  • ляльково

    1. Прислівник, що означає спосіб дії, властивий ляльці; так, як роблять ляльки, наче лялька (про рухи, вираз обличчя тощо).

    2. Уживається як характеристика виконання ролі актором, який грає неживим, механічним способом, без емоційного забарвлення.

  • ляльковод

    Актор, який грає в ляльковому театрі, керуючи лялькою (маріонеткою, тростевою лялькою тощо) та озвучуючи її.

  • ляльководіння

    Мистецтво та техніка керування ляльками в театральних виставах, що включає навички анімації, роботи з різними системами управління (нитками, тросиками, важелями тощо) та акторську майстерність для надання ляльці ілюзії живої істоти.

    Навчальна дисципліна або практичний курс, що вивчає теоретичні основи та практичні прийоми професійного управління ляльками в театрі.

  • лялькування

    Лялькування — процес створення ляльок, особливо художніх або театральних, як вид декоративно-прикладного мистецтва.

    Лялькування — професійна діяльність, пов’язана з виготовленням, реставрацією або колекціонуванням ляльок.

  • лялькуватися

    1. Гратися з ляльками, займатися ляльками.

    2. Перен. Бути маріонеткою в чиїхось руках, сліпо підкорятися чиїйсь волі, діяти за наказом ззовні.

  • ляля

    1. Діалектний варіант слова “лялька” (іграшка у формі людини або тварини).

    2. Розмовне, часто пестливе позначення маленької дитини, переважно дівчинки.

    3. У фольклорі та діалектах — назва міфологічної істоти, духу, схожого на русалку або мавку.

    4. Застосовується як власна назва (прізвисько, ім’я тварини) або як термін у спеціальних контекстах (наприклад, “ляля” — вид риби-карася в окремих регіонах).

  • ля-ля

    1. Уживається для позначення незначного, поверхневого сприйняття мистецтва, зокрема музики, або легковажної розваги замість серйозної праці (зазвичай у виразах на кшталт “займатися ля-ля”, “ля-ля топ-топ”).

    2. Розмовне позначення дитячого лепету, нісенітницької чи беззмістовної розмови (наприклад, “нести ля-ля”).

    3. У музиці: слівце, що замінює текст пісні під час розучування мелодії або вправи у співі.

  • ля-ля-ля

    1. Вживається для позначення беззмістовного, пустого базікання або марнослів’я, часто з відтінком зневаги.

    2. У музиці — вокальне сольфеджіювання, заміна тексту пісні повторюваними складами “ля” для відпрацювання мелодії або ритму.

    3. Розмовне позначення примітивної, легковажної популярної музики або пісень, що сприймаються як несерйозні.

  • ляма

    1. Власна назва річки в Україні, лівої притоки Дністра, що протікає Львівською областю.

    2. Власна назва села в Україні, розташованого в Тернопільській області.

    3. (діал., перев. у множині: лями) Застійна вода, болотисте місце, неглибока заплава; калюжа, болото.