Категорія: Л

  • лизоблюдка

    Лизоблюдка — істота, яка підлещується, улещує комусь, догоджає з корисливих міркувань; підлабузник, підлесник.

  • лизоблюдничати

    1. Підлещуватися, улещувати, намагатися задобрити когось лестощами, прислужливістю, часто з корисливими цілями; бути лизоблюдом.

    2. Поводитися раболіпно, принижуватися перед кимось, виявляти надмірну ввічливість та підпорядкування з бажанням отримати вигоду.

  • лизоблюдство

    1. Підлеслива поведінка, угодництво перед кимось з корисливих міркувань; низькопоклонство, сервілізм.

    2. Дія або вислів, що виражають підлесливість, низинне підлабузництво.

  • лизун

    1. Той, хто любить лизати або часто лиже щось; також — про тварину, яка лиже (наприклад, собаку).

    2. Розмовна назва іграшки-антистресу у вигляді в’язкої, желеподібної маси, яка легко липне до поверхонь, розтягується та приймає різні форми.

    3. Заст. або діал. Пахісник, підлабузник; той, хто догоджає, підлещується до когось.

  • лизунець

    1. Рідкісний варіант назви для льодяника — солодощів у вигляді зацукрованого на паличці фруктового соку або сиропу, який при смоктанні нагадує процес лизання.

    2. У діалектах — людина, яка любить лизати або часто лиже щось; також може вживатися як зневажлива назва для підлесливої людини, яка заискує лестощами (синонім до “лизака”, “підлиза”).

    3. У зоології — розмовна назва для тварини з довгим липким язиком, пристосованим для збирання їжі (наприклад, мурахоїда або ящірки).

  • лизуха

    1. Рідкісне прізвисько або неофіційна назва, що може вживатися стосовно людини або тварини, яка часто лиже щось (наприклад, дитини, котеняти).

    2. Розмовна назва рослини з родини гвоздикових, звичайної на сухих луках і схилах, що має характерні білі квіти з розсіченими на ниткоподібні частки пелюстками (ботанічна назва: смілка вільно-пелюсткова, або звичайна — Silene vulgaris).

  • лизь

    1. (діал.) Слиз, в’язка рідина, що виділяється слизовими оболонками або утворюється на поверхні тіла деяких тварин (наприклад, равликів).

    2. (перен., розм.) Про щось неприємне, липке або брудна, неохайна рідина.

  • лизькання

    1. Дія за значенням дієслова “лизькати” — облизування, вилизування язиком.

    2. (у зоології) Спосіб годування деяких тварин (наприклад, комахоїдних ссавців), коли вони збирають їжу язиком.

  • лизькати

    1. (Про тварин, особливо собак) Швидко і жадібно їсти або пити, ковтаючи з голосним звуком.

    2. (Розм.) Неохайно або поспіхом їсти, пити.

  • лизькатися

    1. (про тварин, зокрема кошенят) Облизувати себе або одне одного язиком для очищення шерсті.

    2. (переносно, розмовне) Лащитися, пеститися, виявляти ніжність (часто з іронічним відтінком).