drevosliv.com

Словник Української

Категорія: Л

  • лижник

    1. Людина, яка займається лижним спортом, пересувається на лижах.

    2. Спортсмен, що спеціалізується на лижних перегонах або інших дисциплінах лижного спорту.

  • лижництво

    Лижництво — вид спорту, що полягає у пересуванні на лижах з використанням різних технік ходу (класичної або ковзанярської) на спеціально підготовлених трасах або пересіченій місцевості; включає такі дисципліни, як бігові лижі, лижне двоборство, стрибки з трампліна на лижах.

    Лижництво — організована діяльність, пов’язана з лижами як засобом активного відпочинку, оздоровлення або спортивних тренувань.

  • лижниця

    1. Жінка, яка займається лижним спортом; лижниця-спортсменка.

    2. Розмовна назва лижної шапки — теплого головного убору, що зазвичай носить лижник.

    3. Заст. або діал. Лижня — смуга, вкрита слідами від лиж; накатана доріжка для лиж.

  • лижня

    1. Слід, залишений на снігу лижами; спеціально підготовлена смуга для лижного бігу.

    2. Звичайна, накатана доріжка для лиж, що проходить лісом або полем.

    3. У спорті: траса для лижних перегонів, що має певну довжину та конфігурацію.

  • лижоролер

    Лижоролер — спортивний тренажер або пристрій для імітації лижних ковзанярських рухів у позасезонний період, що складається з рами з кріпленням для лижних черевиків та пари коліс (роликів), зазвичай з механізмом, що забезпечує зворотний хід, як у лижних ковзанах.

  • лижучи

    Дієприслівник теперішнього часу від дієслова “лизати”, що означає виконувати дію, коли хтось або щось торкається язиком поверхні чогось для очищення, зволоження, смакування тощо.

    У переносному значенні — обережно, повільно торкатися чогось, ледве чіпати (наприклад, про хвилі, полум’я, сонячне проміння).

  • лижучий

    1. Який лиже, призначений для лизання (у 1 знач.).

    2. У зоології — такий, що має довгий, гнучкий і вологий язик, пристосований для збирання нектару або лову дрібної здобичі (наприклад, про деяких ссавців, плазунів, комах).

  • лиз

    1. (морський термін) Вузька смуга узбережжя, яка затоплюється водою під час припливу та звільняється від неї під час відпливу; осушка.

    2. (рідко) Те саме, що лизун — гладка, слизька поверхня льоду або снігу.

  • лизак

    1. Рідкісне прізвище українського походження.

    2. (діал.) Той, хто часто лиже; ласунець, ласун.

    3. (діал., зневажл.) Той, хто підлещується, догоджає; підлиза, улесник.

  • лизаний

    1. Який має гладку, блискучу поверхню, наче його облизали; облизаний.

    2. Перен. Надмірно опрацьований, вивірений, але через це втративший природність, спонтанність або оригінальність (про твір мистецтва, текст тощо).