Категорія: Л

1. Рідкісне прізвище українського походження, що може вказувати на місцевість або вид діяльності (пов’язаної з лимаром — ковалем).

2. У місцевих говірках — жіночий відповідник до слова “лимар” (коваль), тобто дружина коваля або жінка-коваль.

3. Заст. Назва певної рослини (вид бур’яну або лікарської трави), що використовувалася в народній медицині та побуті.

1. Назва кількох населених пунктів в Україні, зокрема села у Львівській області, що походить від прізвища або прізвиська Лимар (ремісник, що виготовляє вуздечки, сідла та іншу шкіряну упряж).

2. Рідковживана назва вулиці або місцевості в деяких населених пунктах, пов’язана з проживанням або діяльністю лимарів.

Лимарівна — жіноче прізвище українського походження, утворене від назви ремесла (лимар) за допомогою суфікса -івна, що вказує на походження або належність (донька лимаря).

Майстерня, де виготовляють або ремонтують шорно-сідельні вироби, упряж для коней та інші вироби зі шкіри.

Застаріла назва для шорної майстерні або шорного виробництва.

Лимарство — ремесло виготовлення шкіряних виробів, зокрема конської збруї, чобіт, поясів, сумок та інших предметів зі шкіри.

Лимарство — професія та діяльність лимаря; робота зі шкірою для створення практичних та художньо оформлених виробів.

1. Ремесло або заняття лимаря (майстра з виготовлення шкіряних виробів, особливо конської збруї).

2. Збірний термін для позначення виробів, що виготовляються лимарем (вуздечка, сідла, посторонки тощо).

3. Переносно: невміла, груба робота; щось зроблене непрофесійно, на кшталт ремесла лимаря (застаріле, іронічне вживання).