Словник Української
1. (про лисиць) Полювати, вистежувати здобич, пересуваючись обережно та непомітно, характерною для лисиці ходою.
2. (переносно про людину) Поводитися вдавано скромно, смиренничати, удавати покірність, щоб приховати свої справжні наміри або отримати вигоду; хитрити, лукавити.
1. (про людину) Поводитися лукаво, хитрістьо, удавати з себе простодушного, щоб ввести когось в оману або досягти своєї мети; хитрувати.
2. (первісне значення, про тварину) Набувати характерного для лисиці забарвлення хутра (зазвичай про собак).
1. Зменшувально-пестлива форма від слова “лисиця” — невелика лисиця, лися.
2. Назва кількох видів їстівних грибів родини лисичкових, переважно жовтого або помаранчевого кольору, з характерною воронкоподібною шапинкою та гіллястими, низхідними по ніжці пластинками (напр., лисичка справжня, Cantharellus cibarius).
3. Назва невеликої морської промислової риби родини лисичкових з видовженим тілом і великою головою (рід Peristediidae).
4. Розмовна назва метелика-совки з рудувато-жовтим забарвленням крил.
1. Фольклорний персонаж, хитра й вправна лисиця з українських народних казок, де часто виступає в ролі сестрички або свашки для інших тварин (наприклад, Вовка-братика).
2. Переносно — про хитрого, вправного, спритного та часто підступного чоловіка або жінку.
Прикметник, що означає належність до Лисички (прізвище, ім’я або міфічного персонажа) або походження від неї.
У біологічній термінології — відносячийся до гриба лисички (Cantharellus cibarius), властивий йому.
1. Втрачати волосся на голові, ставати лисим.
2. (перен.) Втрачати рослинний покрив, ставати оголеним (про землю, поля тощо).
3. (перен.) Ставати сірим, білим, втрачати колір (наприклад, про хутро тварини або волосся людини від сивини).
1. Ставати лисим, втрачати волосся на голові, зазвичай через природні процеси старіння або захворювання.
2. (перен.) Втрачати покрив, ставати оголеним, мати ділянки без рослинності (про землю, поля тощо).
3. (перен., розм.) Вицвітати, стиратися, втрачати кольорове покриття (про тканину, фарбу).
1. (Про людину або тварину) Такий, що втрачає волосся або шерсть, стає лисим; що має ознаки облисіння.
2. (Переносно) Такий, що втрачає покрив, рослинність; стає оголеним, без рослин (про місцевість, поверхню тощо).
1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі.
2. (діал., рідк.) Те саме, що блиск — яскраве світло, відблиск, сяйво.
1. Місяць липень у народному календарі, часто з вказівкою на характерні для цього періоду погодні умови або сільськогосподарські роботи.
2. (рідко) Липовий гай, ліс або насадження, де переважають липи.