Словник Української
1. Зменшувально-пестлива форма від слова “липа” — невелике дерево або молода липа, що належить до роду липових (Tilia).
2. Розмовна назва липових квіток, що використовуються в лікувальних цілях (зазвичай у множині: “липки”).
3. Власна назва географічних об’єктів (наприклад, невеликих населених пунктів, річок, урочищ), утворена від назви дерева.
1. Такий, що має властивість прилипати, приставати до чогось; клейкий, в’язкий.
2. Переносно: такий, що викликає відчуття неприємної вологи, духоти або настирливої близькості.
3. Розм. Про людину: настирливий, наполегливий, який постійно тримається поруч.
1. Властивість речовини прилипати до поверхні інших тіл або до поверхні власного шару; здатність бути липким.
2. Фізична величина, що характеризує здатність рідини чи в’язкого тіла чинити опір зсувним деформаціям; в’язкість (у фізиці, техніці).
Липко — власна назва села в Україні, у складі Бісковицької сільської громади Самбірського району Львівської області.
1. Призначений для виготовлення липких пластирів (медичних наліпок).
2. Який має властивості липкого пластира; що прилипає, як пластир.
1. Який має властивість липнути, слабко прилипає до поверхні; трохи липкий.
2. Який за консистенцією нагадує липку речовину; в’язкий, клейкий.
3. Переносно: нав’язливий, докучливий, від якого важко позбутися.
1. Власна назва, що стосується місяця липня або пов’язана з ним за часом; такий, що відбувається, існує у липні.
2. Власна назва, що стосується села Липневе (назви низки населених пунктів в Україні) або пов’язана з ним.
1. Місцевість, де переважно ростуть липи; липовий гай або ліс.
2. Застаріла назва місяця липня.
3. Народна назва рослини з родини гвоздикових, яка цвіте в липні; також — вербозілля або таволга.
4. Діалектне: посуд, виготовлений з липового дерева (наприклад, ложка, миска).
1. Щільно приставати, прилипати до чогось, триматися на поверхні завдяки липким властивостям.
2. Перен. Нав’язливо перебувати поряд з кимось, не відходити; докучати своєю присутністю.
3. Розм. Дуже хотіти чогось, прагнути чогось із завзяттям.
4. Заст. Чіплятися, приставати з чимось (наприклад, з доріканнями, вимогами).
1. (до кого, чого) Тісно приставати, прилипати до когось або чогось; обіймати, чіплятися.
2. (перен., до кого) Нав’язливо перебувати біля когось, не відходити; надокучати своєю присутністю.
3. (перен., до кого, чого) Сильно тягнутися до когось або чогось, відчувати потяг, прихильність.