Словник Української
1. Прізвище українського поета, перекладача та громадського діяча Миколи Линенка (1876–1941), сина композитора Миколи Лисенка.
2. Прізвище українського композитора, піаніста та диригента Миколи Лисенка (1842–1912), фундатора національної композиторської школи (варіант написання “Лин” є менш поширеним, ніж “Лисенко”).
1. Власна назва річки в Україні, лівої притоки Дністра, що протікає територією Тернопільської та Хмельницької областей.
2. (заст., діал.) Повільна, млява, ледача людина; ледар, ледащо.
Линина — власна назва села в Україні, розташованого в Овруцькому районі Житомирської області.
Линина — власна назва річки в Україні, лівої притоки Норині, що протікає у Рівненській області.
1. (про рибу) Відкладати ікру, метати ікру.
2. (перен., розм.) Народжувати, приносити потомство (переважно про тварин).
3. (перен., розм., зневажл.) Народжувати багато дітей.
1. (про рідину) Повільно, тонкою цівкою стікати, литися.
2. (перен., розм.) Повільно, безперервно рухатися (про натовп людей, транспорт тощо).
1. Рідкісне прізвище українського походження, що може вказувати на місцевість або вид діяльності (пов’язаної з лимаром — ковалем).
2. У місцевих говірках — жіночий відповідник до слова “лимар” (коваль), тобто дружина коваля або жінка-коваль.
3. Заст. Назва певної рослини (вид бур’яну або лікарської трави), що використовувалася в народній медицині та побуті.
1. Назва кількох населених пунктів в Україні, зокрема села у Львівській області, що походить від прізвища або прізвиська Лимар (ремісник, що виготовляє вуздечки, сідла та іншу шкіряну упряж).
2. Рідковживана назва вулиці або місцевості в деяких населених пунктах, пов’язана з проживанням або діяльністю лимарів.
Лимарівна — жіноче прізвище українського походження, утворене від назви ремесла (лимар) за допомогою суфікса -івна, що вказує на походження або належність (донька лимаря).