1. Людина, яка вчиняє зло, завдає шкоди іншим; злочинець, злодій.
2. У фольклорі та художній літературі: втілення злих сил, негативний персонаж, що чинить лихо головним героям; злодій, чаклун, злий дух.
Словник Української
1. Людина, яка вчиняє зло, завдає шкоди іншим; злочинець, злодій.
2. У фольклорі та художній літературі: втілення злих сил, негативний персонаж, що чинить лихо головним героям; злодій, чаклун, злий дух.
1. Жінка, яка вчиняє лихі вчинки, завдає шкоди, страждань іншим; злочинниця, злодійка.
2. У народній творчості та художній літературі: втілення злих сил, жіночий персонаж-антагоніст (наприклад, відьма, баба-яга), що шкодить головному героєві.
Литкастість — властивість за значенням прикметника “литкастий”; наявність литок (плоских кістяних пластин) у будові скелета риб.
Який має великі, товсті литки (гомілки).
Литкатість — властивість за значенням прикметника “литкатий”: здатність до швидкого, легкого бігу або ходи; ходкість, прудкість.
1. Стосовний до литки — частини ноги від коліна до щиколотки, що належить до неї або пов’язаний з нею.
2. Призначений для литки, що покриває або захищає литкову частину ноги (наприклад, про литкові шкарпетки).
Представник литовського народу, корінний житель Литви.
Уроженець або громадянин Литовської держави незалежно від національності.
1. Жінка або дівчина литовського походження, громадянка Литви.
2. Різновид ручної сільськогосподарської знарядки — легка та широка коса з довгим держаком (косовищем), якою косять траву або зернові; літівка.
3. Назва старовинної української народної пісні ліричного змісту, що поширена на Чернігівщині.
1. Стосується Литви, литовців, пов’язаний з ними.
2. Належний Литві, створений, виготовлений у Литві.
3. Притаманний литовцям, характерний для них.
Литовці — балтійський народ, корінне населення Литовської Республіки, що становить її державотворчу націю.
Литовці — представники цього народу, громадяни Литви або особи литовського походження.