Словник Української
1. Який завдає лиха, шкоди; згубний, небезпечний.
2. Злий, схильний до шкодництва, агресивний (про тварин, рідше про людей).
3. Співвідносний за значенням зі словом «біс»; нечистий, чортівський.
4. Заст. Нещасний, понурий, сумний.
5. У фольклорі та поетичній мові: могутній, буйний, нестримний (про вітер, бурю тощо).
1. Персоніфіковане зле начало, зла сила, дух нещастя, який уособлюється в образі потворної істоти; також уживається як власна назва такої міфічної істоти.
2. Біда, нещастя, горе, прикрість, важке випробування.
3. Шкода, збиток, неприємність.
4. Заст. Військова небезпека, бій, побоїще.
1. Власна назва села в Україні, зокрема у Волинській області.
2. Заст. або діал. Те саме, що лихва — відсотки за позику, зик; надмірна вигода, користь, нажива.
1. Який віщує лихо, нещастя; зловісний, зловіщий.
2. Який викликає тривогу, передчуття нещастя; похмурий, загрозливий.
лиховісно — прислівник до лі́ховісний; у спосіб, властивий ліховісній породі дерев, що мають м’яку деревину (на противагу твердовісним).
1. У народній творчості та міфології — злий дух, демонічна істота, що, за повір’ями, спричиняє лихо, біду, нещастя; утілення зла.
2. Переносно — людина, яка своїми діями чи поведінкою накликає біду, нещастя, приносить лихо іншим; бідовник, паскудник.
1. (заст.) Погано, недбало керувати чимось, доводити до лиха через неправильні дії або бездіяльність.
2. (перен., розм.) Бешкетувати, пустувати, робити щось шкідливе або небезпечне.
1. Поводитися неспокійно, метушливо, клопітко займатися чимось, часто без особливої потреби або користі.
2. (Розм.) Клопотатися, турбуватися про когось або щось, витрачаючи багато сил і часу.
3. (Заст.) Бути керівником, ватажком, головувати (зазвичай у негативному контексті).
1. (у фольклорі та літературі) персоніфіковане зображення лиха, нещастя, біди як ворожої, згубної сили або істоти.
2. (переносно, розм.) важкі, нещасні часи; період, сповнений лиха, бід, страждань.
Лиходення — власна назва села в Україні, розташованого в Бориспільському районі Київської області.