Словник Української
1. Дія за значенням дієслова “лицезріти”; споглядання, зоровий контакт із кимось або чимось, переважно високоповажним, священним або шанованим.
2. (у релігійному контексті) Благодатне споглядання Бога, святих або чудотворних образів, що супроводжується духовним переживанням.
3. (переносне значення, застаріле або книжне) Зустріч, побачення з кимось (часто з повагою або зі зворушенням).
1. Побачити когось, щось; зробитися свідком чогось (зазвичай важливого, значного).
2. (У релігійному контексті) Побачити, зійтися з кимось обличчям до обличчя; споглядати (наприклад, Бога, святу особу).
1. (застаріле, книжне) Зустрічатися, бачитися з кимось, перебувати в чиїйсь присутності; мати можливість побачити когось.
2. (переносне значення, застаріле) Поставати перед очима, уявлятися (про образи, видіння).
1. Людина, яка приховує свої справжні наміри, почуття чи переконання під маскою доброти, щирості, побожності тощо; той, хто вдає з себе іншу, кращу особу, щоб отримати вигоду або схвалення.
2. (застаріле) Той, хто грає роль, актор; лицедій.
1. Поводитися лицемірно, удавати з себе людину високих моральних якостей, приховуючи справжні (здебільшого низькі) наміри, почуття чи переконання; облудно виявляти відданість високим принципам, доброчесності.
2. Вдавати благочестя, набожність; проявляти релігійну нетерпимість або ханженство.
Прикидатися, удавати з себе когось, ким не є насправді, приховувати свої справжні наміри, почуття чи переконання під маскою доброчесності, щирості або прихильності.
Діяти нещиро, удавано, поводитися двоїсто, говорити або робити щось суперечно своїм внутрішнім переконанням заради вигоди, зручності або для створення певного враження.
1. Жінка, яка приховує свої справжні наміри, почуття чи переконання під виглядом доброчесності, вдає з себе щиру та добру, керуючись корисливими мотивами; жіночий рід до слова “лицемір”.
2. (у прямому, історичному значенні) Акторка, яка виконувала ролі у середньовічних моралітетно-сатиричних драматичних постановках (лицемірних іграх).
Ліка́р — застаріла назва лікаря, що вживалася в українській мові до початку XX століття, особливо на західноукраїнських землях.
У сучасній мові — поетичний або стилізований синонім слів “лікар”, “цілитель”, що вживається для надання мовленню історичного, фольклорного чи ліричного забарвлення.
1. Стосовний до Личакова, пов’язаний з ним (назва історичної місцевості у Львові).
2. Стосовний до Личакова, пов’язаний з ним (прізвище).
1. (заст.) Прикметник, утворений від імені Лев (Левко, Левон) або пов’язаний з ним; левів.
2. (діал.) Належний, властивий людині на ім’я Личко (зменшувальна форма від Левко).