Словник Української
1. (від нім. Lusthaus — «будино́к для за́бав») — архітектурна споруда у вигляді невеликого павільйону або альтанки в парках та садах епохи бароко та класицизму, призначена для відпочинку, розваг та любування краєвидами.
2. (переносно, заст.) — легка, часто оздоблена споруда, що служить для задоволення естетичних потреб та відпочинку; бельведер.
1. Зменшувально-пестлива форма від слова “люстро” — невелике дзеркало, часто ручне або декоративне.
2. (у переносному значенні) Про щось дуже чисте, прозоре, що блищить, нагадує дзеркальну поверхню (наприклад, про озеро, воду, лід).
3. (заст., діал.) Назва блискучої, переливчастої тканини (люстрину).
1. Дзеркало, зазвичай невеликого розміру, часто ручне або настінне, призначене для огляду свого відображення.
2. (переносне значення) Те, що відображає, точно передає характерні риси когось або чогось, служить показником стану.
3. (технічне) Гладка відполірована поверхня (металева, скляна тощо), що відбиває світло, використовується в оптичних приладах.
1. Зменшувально-пестлива форма від слова “люстро”: невелике дзеркало, зазвичай ручне або настільне.
2. (у спеціальному контексті) Назва невеликого дзеркала як предмета побуту, оздоби або інструменту (наприклад, у косметичному наборі, медицині).
1. Велика багатолампова люстра, часто з кришталевими підвісками, що використовується для освітлення великих приміщень (залів, театрів, палаців).
2. (у художньому склі) Виріб з товстого листового скла, прикрашений гравіюванням, різьбленням або малюнком, що імітує дорогоцінне каміння; також — техніка такого оздоблення.
1. Пристрій для освітлення приміщень, що складається з одного або кількох світильників (ламп, свічок), зазвичай оздоблений і підвішений до стелі.
2. Велике дзеркало в художньому обрамленні, призначене для вішання на стіні.
3. (перен., розм.) Про яскраве, сліпуче джерело світла (наприклад, про сонце).
4. (іст.) Податковий реєстр, список платників податків у Великому князівстві Литовському та інших державах.
5. (іст.) Назва періодичних видань, що містять огляди, переліки чого-небудь (наприклад, “Люстра друку”).
1. (від лат. lustrum — п’ятиріччя) У Стародавньому Римі — податок, який сплачувався громадянами кожні п’ять років після проведення цензу та очищення (люстрації).
2. (заст.) Велика, масивна свічка, яка використовувалася під час церковних обрядів або урочистих свят.
1. Спеціаліст, який здійснює люстрацію — офіційну перевірку особи на відповідність її минулої діяльності законодавству та можливість обіймати певні державні посади, зокрема в рамках процесу очищення влади від осіб, пов’язаних з колишнім тоталітарним режимом або корупційними діями.
2. Історична посада в Речі Посполитій та Великому князівстві Литовському — урядник, який проводив люстрацію (ревізію) королівських земель, маєтків, доходів для складання офіційного опису та оцінки.
3. Художник, який створює ілюстрації, орнаменти, мініатюри або займається художнім оформленням рукописних книг.
Процес перевірки осіб, які претендують на або займають ключові посади в державних органах, органах місцевого самоврядування, а також у деяких сферах суспільного життя, на причетність до діяльності колишніх репресивних органів тоталітарних режимів, з метою запобігання впливу таких осіб на розвиток демократичної держави.
Історично: періодична перевірка (ревізія) документів, звітів про доходи та витрати державних установ, а також перевірка чиновників на чесність та відповідність посадам, що проводилася в Речі Посполитій та інших європейських країнах.
У широкому сенсі: очищення, очищення від чогось застарілого, шкідливого; публічне розкриття інформації про минулу діяльність осіб, що суперечить нормам демократії та правам людини.
Люмогаліон — власна назва рідкісного мінералу, гідроксиду-фосфату кальцію та алюмінію, який зустрічається у вигляді дрібних кристалів або їх скупчень.
Люмогаліон — власна назва фантастичного артефакту, магічного кристала або джерела світла в літературних творах (переважно фентезі) та рольових іграх.