Словник Української
Який стосується ложкомия або ложкомийства — процесу миття ложок як частини ритуалу у деяких релігійних та езотеричних практиках, зокрема в українському народному віруванні та обрядовості.
Який має відношення до однойменної поеми Тараса Шевченка “Ложкомиї”, де слово вжито в переносному значенні для позначення лицемірства та показної набожності.
Ложкомийник — застаріла назва професії або робітника, який займався миттям та чищенням металевих ложок, а також іншого дрібного начиння.
Ложкомийник — історична назва майстра, що виготовляв дерев’яні або металеві ложки, часто включаючи їх полірування та миття.
Ложкомийник — переносно: людина, яка виконує дуже дрібну, одноманітну або малозначну роботу.
Ложкомийництво — власна назва українського гумористичного інтернет-проєкту (сайту та спільнот у соціальних мережах), присвяченого сатиричному осмисленню сучасних реалій, політики та суспільних явищ, що виник на початку 2010-х років.
Ложкомийництво — стилізована під фольклорно-етнографічну дисципліну назва творчого методу та контенту однойменного проєкту, що характеризується використанням абсурдного гумору, іронії, мемів та створенням власного «міфологічного» словника (наприклад, «ложкомийка», «карасьоварня») для критики та гротескного зображення соціально-політичних процесів.
1. (заст.) Жінка, яка займається миттям ложок та іншого кухонного начиння, наймана посудомийка в закладах громадського харчування.
2. (перен., розм., ірон.) Про людину, яка виконує дрібну, незначну або некваліфіковану роботу.
Який за формою нагадує ложку, має вигляд ложки або її заглиблення.
1. (мед.) Аномальна форма нігтів, при якій вони стають увігнутими, нагадуючи за формою ложку (койлоніхія).
2. (бот.) Характерна ознака деяких рослин (наприклад, окремих видів капусти), що полягає у видовженні та увігнутості листкової пластинки, яка набуває форми, схожої на ложку.
1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області.
2. (застаріле) Ліжко, постіль, особливо в покоях знатної особи; також приміщення, де воно стоїть (спальня).
3. (застаріле, переносне значення) Подружнє ложе, шлюбні стосунки.
Власна назва села в Україні, зокрема у Вінницькій та Хмельницькій областях.
Власна назва річки в Україні, лівої притоки Дніпра, що протікає через Дніпропетровську та Запорізьку області.
Власна назва залізничної станції в Україні, зокрема станції у Дніпропетровській області.
1. Який стосується лози (рослини з родини вербових), властивий їй; зроблений з лози.
2. Який стосується села Лозова, Лозівського району чи міста Лозова, властивий їм.