Словник Української
1. Різновид дикої троянди з колючими шипами на стеблах та гілках, що часто використовується для створення живоплотів; шипшина.
2. (переносне значення) Про щось колюче, неприємне або про людину зі злим, уїдливим характером.
3. (діалектне) Гострий край, лезо знаряддя чи зброї (наприклад, коси, шаблі).
1. Етнічна група, що належить до нахсько-дагестанської мовної родини, корінне населення південного Дагестану та північного Азербайджану.
2. Представник або представниця цього народу.
3. Мова лезгинів, що належить до лезгинської підгрупи нахсько-дагестанської мовної сім’ї.
1. Етнічна група, що належить до нахсько-дагестанської родини мов і є корінним народом Південного Дагестану та північних районів Азербайджану.
2. Назва групи народів Дагестану, що розмовляють лезгинськими мовами (лезгинська, табасаранська, агульська, рутульська, цахурська та ін.).
3. Народний танець лезгин, а також музичний розмір, під який він виконується, що поширений серед багатьох народів Кавказу.
1. Представник одного з корінних народів Кавказу, що компактно проживає на південному сході Дагестану (Російська Федерація) та на півночі Азербайджану; особа чоловічої статі цієї національності.
2. (у значенні збірного іменника) Народ, що належить до нахсько-дагестанської гілки північнокавказької мовної сім’ї, який розмовляє лезгинською мовою.
Лезгини — народ, що належить до нахсько-дагестанської групи північнокавказької сім’ї мов, корінне населення південного Дагестану та північного Азербайджану.
Лезгини — представники цього народу, що розмовляють лезгинською мовою.
1. Народний танець лезгинів та інших народів Кавказу, швидкий, ритмічний, що виконується чоловіками (часто з кинджалами) або парами, характеризується стрімкістю рухів, гордою поставою та особливим положенням рук.
2. Музика, що супроводжує такий танець, або музичний твір у її ритмі.
3. Назва традиційного кавказького холодної зброї — кинджала з прямим дволезовим клинком.
1. Стосунний до німецького філософа, математика та вченого Готфріда Вільгельма Лейбніца (1646–1716), пов’язаний з його особою, життям або творчістю.
2. Характерний для філософської системи Лейбніца, зокрема, що стосується монадології, теодицеї, принципу достатньої підстави або передвстановленої гармонії.
3. Стосунний до математичних ідей Лейбніца, особливо до створеного ним (нарівні з Ньютоном) диференціального та інтегрального числення.
1. Політична ідеологія та рух, що виник у Великій Британії та інших країнах, орієнтовані на захист інтересів робітничого класу, соціальну справедливість, державне регулювання економіки та розвиток системи соціального забезпечення.
2. Політика та діяльність Лейбористської партії Великої Британії або інших партій з аналогічною назвою та ідеологією в інших країнах.
1. Член або прихильник Лейбористської партії, політичної партії соціал-демократичного спрямування, що діє у Великій Британії та низці інших країн (наприклад, Австралії, Новій Зеландії).
2. Представник політичної течії (лейборизму), що виступає за захист прав та інтересів робітничого класу, соціальну справедливість та державне регулювання економіки.
1. Члени або прихильники Лейбористської партії Великої Британії, політичної сили, що традиційно представляє інтереси робітничого класу та профспілок.
2. Представники або прихильники політичних партій у різних країнах (наприклад, Австралії, Новій Зеландії), що мають аналогічну назву та соціал-демократичну орієнтацію, походять від руху за права трудящих.