Категорія: Л

1. (у хімії) безбарвна основа органічної сполуки, що утворює кольорові солі при додаванні кислоти.

2. (у медицині, фармакології) лікарська речовина, яка є основою для виготовлення ліків у формі солей (наприклад, лейкооснова атропіну).

Лейкопат — власна назва медичного препарату, що використовується для лікування захворювань шкіри, зокрема псоріазу, екземи, нейродерміту; містить діючу речовину флутиказона пропіонат.

лейкопатія — рідкісне генетичне захворювання, при якому порушується утворення мієлінової оболонки нервових волокон у головному мозку, що призводить до важких неврологічних порушень.

Лейкопедез — у медицині: проходження (міграція) лейкоцитів крізь непорушену стінку кровоносних судин у навколишні тканини, один із ключових етапів розвитку запального процесу.

Лейкопенія — зниження кількості лейкоцитів (білих кров’яних клітин) у периферичній крові нижче норми (зазвичай менше 4,0×10⁹/л), що свідчить про пригнічення лейкопоезу або підвищене їх руйнування та може бути симптомом різних захворювань або наслідком дії певних факторів.

лейкоплакія — захворювання слизових оболонок, що характеризується появою білуватих плям або смуг внаслідок розростання та ороговіння епітелію; часто розглядається як передраковий стан.

Лейкопласт — медичний перев’язувальний засіб у вигляді стрічки з тканинної або синтетичної основи, на яку нанесено клейку масу, що застосовується для фіксації пов’язок або закриття невеликих пошкоджень шкіри.

Лейкопласт — загальна назва для різних видів клейких лікарняних пластирів, що використовуються в медицині та побуті.

1. (мед.) Стерильний пластир з марлевою подушечкою посередині, що використовується для закриття невеликих ран, подразнень або для фіксації пов’язок.

2. (розм.) Загальна назва для будь-якого ліпкого пластира, що використовується в медичних чи побутових цілях.

Лейкопластида — безбарвна пластида рослинних клітин, що слугує для накопичення запасних поживних речовин, зокрема крохмалю, білків або жирів.