Словник Української
1. У радянській та деяких інших соціалістичних системах господарювання — спеціальний магазин, де за валюту або спеціальні чеки (сертифікати) продавалися дефіцитні товари, часто імпортні, які були недоступні в звичайній торгівлі.
2. Загальніше — заклад торгівлі (магазин, відділ), де реалізуються товари, що залишилися після ліквідації (закриття, банкрутства) підприємства або залишки партій товарів за зниженими цінами.
1. Особа, яка займається ліквідацією (припиненням діяльності, розформуванням) підприємства, установи, організації або її боргів.
2. Учасник робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (у цьому значенні слово часто вживається з великої літери — Ліквідатор, як власна назва соціальної категорії).
3. Той, хто ліквідує, усуває кого- або щось, знищує; винищувач.
1. Ідеологічна позиція та політична практика, спрямована на ліквідацію (скасування) якоїсь установи, організації або політичного утворення, зокрема в історичному контексті — боротьба за самоліквідацію українських політичних партій або державних інституцій.
2. У конкретно-історичному значенні — політика та діяльність прибічників ліквідації Української Центральної Ради та Української Народної Республіки, що здійснювалася окремими угрупованнями у 1918–1920 роках.
1. Стосовний до ліквідаторів, властивий їм; призначений для ліквідації (знищення, усунення чогось).
2. У переносному значенні: такий, що прагне до ліквідації, знищення, радикального скасування чогось (наприклад, ідей, інституцій).
3. Стосовний до ліквідаторів — учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1986 року.
1. (у фінансах, економіці) Припинення діяльності підприємства, установи, організації з продажу їхнього майна та розрахунками з кредиторами; закриття.
2. (у праві) Припинення юридичної особи без переходу її прав та обов’язків у порядку правопреємства.
3. (переносно) Повне знищення, усунення чогось небажаного, шкідливого (наприклад, ліквідація неграмотності, ліквідація наслідків аварії).
4. (заст., у військовій справі) Знищення, нейтралізація противника, ворожої техніки або об’єкта.
1. Який стосується ліквідації (припинення діяльності, ліквідування чого-небудь), призначений для неї.
2. Який належить до завершального етапу, остаточного розподілу майна підприємства, організації тощо, що ліквідується.
1. Припинення існування, діяльності або функціонування чогось; скасування, знищення.
2. Покладання край, усунення чогось небажаного (наприклад, недоліків, наслідків, порушень).
3. Управлінсько-організаційні заходи щодо припинення діяльності підприємства, установи, організації з продажу їхнього майна та розрахунків з кредиторами.
4. У страхуванні — виплата страховиком страхового відшкодування при настанні страхового випадку.
5. У військовій справі — знищення (нейтралізація) противника, його техніки або об’єктів.
1. Рідкі харчові продукти (молоко, сметана, олія тощо), що використовуються в кулінарії.
2. (у множині) Рідкі відходи життєдіяльності людини (сеча, кал).
Ліквідитет — здатність активів (грошових коштів, цінних паперів, товарних запасів тощо) бути швидко та без значних втрат перетвореними на готівкові гроші для виконання поточних фінансових зобов’язань.
Ліквідитет — характеристика ринку, що відображає можливість швидко купити або продати актив (наприклад, валюту, акції, облігації) за ціною, близькою до ринкової, без суттєвих коливань ціни.
Ліквідитет — наявність у суб’єкта господарювання (підприємства, банку, держави) достатньої кількості платіжних засобів (ліквідних активів) для своєчасного погашення боргових зобов’язань.
1. Який легко перетворити на готівку або швидко реалізувати (про активи, цінності).
2. Який має здатність своєчасно і повною мірою виконувати свої фінансові зобов’язання (про підприємство, установу).
3. Який легко продається або купується на ринку, має постійний попит (про товар, продукцію).