Словник Української
1. У індуїзмі — фалічний символ, що зображує бога Шиву та творчу силу Всесвіту; зазвичай має вигляд вертикального каменя циліндричної або конічної форми, часто встановленого в круглій основі (йоні), що символізує жіноче начало.
2. У ширшому культурно-релігійному контексті — стилізоване зображення чоловічого статевого органа як предмет релігійного поклоніння та символ родючості, творчої енергії та життєвої сили в низці древніх культів.
1. Спеціальний пристрій або апарат для вивчення іноземних мов, що зазвичай складається з магнітофона, навушників і мікрофона та дозволяє слухати, повторювати та порівнювати власну вимову з еталонною.
2. Навчальний кабінет, обладнаний комплектом таких пристроїв для групових занять.
3. (У значенні метонімії) Сам метод навчання мові за допомогою такого апарату або в такому кабінеті.
1. Стосовний до лінгафонії — методу вивчення мови з використанням аудіозаписів для тренування сприйняття на слух та вимови.
2. Призначений для лінгафонії, обладнаний апаратурою для аудіоінтенсивного навчання мов (про кабінет, лабораторію тощо).
1. (в анатомії) Пов’язаний з язиком, що стосується язика; язиковий.
2. (в стоматології) Звернений у бік язика (про поверхню зуба); язиковий.
3. (в фонетиці) Утворений за участю язика (про звуки мови); язиковий.
Лінгватулідоз — рідкісна паразитарна хвороба, спричинена личинками язикового черва (Linguatula serrata), які локалізуються переважно в носоглотці, носових пазухах або очних яблуках людини; зараження відбувається при вживанні сирого або недостатньо обробленого м’яса заражених тварин.
Лінгватульоз — власна назва фіктивної мовної хвороби, що використовується в лінгвістиці та освіті як гумористична алегорія для опису явища надмірного, невиправданого та часто шкідливого вживання іноземних слів (переважно англіцизмів) там, де існують відповідні та вживані українські еквіваленти.
Лінгватульоз — умовна назва для стилістичного прийому або мовної гри, метою якої є привернення уваги до проблеми необґрунтованого запозичення та популяризації свідомого ставлення до чистоті мови.
1. Набувати лілового кольору, ставати ліловим.
2. Виділятися ліловим кольором серед оточення, виглядати лілою плямою.
Ставати ліловим, набувати лілового відтінку.
1. Прислівник до прикметника “ліловий”, що означає: маючи колір ліловий, нагадуючи ліловий колір; з ліловим відтінком.
2. Уживається як присудкове слово для позначення стану, коли все навколо здається ліловим або залито ліловим світлом.
Лілота — власна назва, що позначає персонажа з серії фентезійних романів “Гаррі Поттер” британської письменниці Дж. К. Ролінґ, ельфа-домовика, який спочатку служив у родині Мелфоїв, а потім звільнився і став працювати за плату в Гоґвортсі.
Лілота — власна назва, що може використовуватися як ім’я або прізвище.