Категорія: Л

1. Соціальний парний танець афроамериканського походження, що виник у 1920-х роках у Гарлемі (Нью-Йорк) на основі чарльстона, джазу та інших танцювальних стилів, характеризується імпровізацією, базовим кроком “свінг-аут” та акробатичними елементами.

2. Музичний стиль або конкретний музичний твір, призначений для виконання цього танцю, що є різновидом свінгової джазової музики.

ліндстреміт — рідкісний мінерал, арсенід свинцю та міді (PbCuAs₃), названий на честь шведського геолога Густава Ліндстрема. Кристалізується в тригональній системі, зустрічається у вигляді дрібних зерен або включень у поліметалічних рудах.

1. (в історії, генеалогії) Пряма, нерозгалужена лінія спорідненості від предка до нащадка; низка поколінь, де кожна особа є прямим нащадком попередньої (на відміну від колатералі — бокових ліній).

2. (в біології, систематиці) Сукупність видів або таксонів, що утворюють безперервну еволюційну послідовність, де кожен наступний виник безпосередньо з попереднього.

3. (в лінгвістиці, соціології) Принцип або модель прямолінійного, послідовного розвитку явища (наприклад, мови, суспільства) без значних відхилень або розгалужень.

1. У геології — велика лінійна зона розломів або тріщин у земній корі, що відображає глибинні тектонічні структури та часто виражена в рельєфі.

2. У планетології — подібна лінійна деталь рельєфу на поверхні інших планет або супутників.

3. У медицині (рідко) — лінійна пляма, смуга або рубець на шкірі.

1. (математика, інформатика) Процес або результат представлення нелінійної залежності, функції або системи у вигляді лінійної (наближено або на окремій ділянці) для спрощення аналізу та обчислень.

2. (лінгвістика) Відображення ієрархічної синтаксичної структури речення у вигляді лінійної (послідовної) послідовності слів у мовленнєвому потоці.

3. (техніка, технологія) Процес усунення або компенсації нелінійних спотворень у приладах, системах або сигналах для забезпечення прямої пропорційності між вхідними та вихідними величинами.

1. Власна назва художньої течії в українському мистецтві першої половини ХХ століття, що характеризується використанням чіткого, виразного контуру, плоскою манерою зображення та декоративністю, поєднуючи елементи народного мистецтва, модерну та неокласицизму; представниками лінеаризму були, зокрема, Микола Бурачек, Василь Кричевський, Олександр Мурашко.

2. (У загальному значенні) Художній прийом або стильова особливість, засновані на переважанні лінії, контуру як основного засобу художньої виразності у живопису, графіці чи скульптурі.

Властивість об’єкта (наприклад, тексту, графа, математичного виразу), яка полягає в його представленні у вигляді лінійної послідовності елементів, тобто у вигляді лінії або ланцюжка, де кожен елемент має не більше одного попередника та одного наступника.

У лінгвістиці та інформатиці — характеристика тексту або структурованих даних, які були перетворені з ієрархічної чи графової форми в послідовну, зручну для обробки потоковими алгоритмами чи зберігання в одновимірному масиві.