Словник Української
1. Наукова дисципліна на стику мовознавства та психології, що вивчає психологічні механізми породження, сприйняття, засвоєння та втрати мови, а також взаємозв’язок мовних процесів із мисленням, свідомістю та іншими психічними функціями людини.
2. Напрям психології, що досліджує роль мови в розвитку та функціонуванні психіки, вплив мовних структур на пізнання, емоції та поведінку особистості.
Галузь мовознавства, що вивчає взаємозв’язок між мовою та суспільством, зокрема соціальні умови існування, функціонування та розвитку мови, вплив соціальних факторів на мову та мови на суспільство.
Лінгвостилістика — це розділ мовознавства, що вивчає функціонування мовних засобів різних рівнів у межах певних стилів мови та функціональних стилів мовлення, а також стилістичну організацію та варіювання мови в залежності від умов спілкування, мети висловлювання та індивідуальних особливостей мовця чи автора тексту.
1. Стосується до лінгвостилістики — галузі мовознавства, що вивчає мовні засоби вираження стилів мови та індивідуальних стилів, а також стилістичну організацію мовлення.
2. Пов’язаний із взаємодією мовних явищ і стилістичних прийомів у мовленні або тексті.
1. Міждисциплінарна галузь знання на стику мовознавства та філософії, що досліджує фундаментальні основи мови, її природу, походження, зв’язок з мисленням, свідомістю та реальністю, а також філософське тлумачення мовних явищ.
2. Філософський напрям або конкретна філософська концепція, що розглядає мову як первинну реальність або ключовий інструмент для розуміння світу та людського буття (наприклад, у роботах В. Гумбольдта, Л. Вітгенштейна, М. Гайдеггера).
1. Пов’язаний з лінгвофілософією — галуззю знання, що досліджує взаємозв’язок мови та мислення, філософські основи мови, її природу, функції та роль у пізнанні світу.
2. Характерний для філософського аналізу мовних явищ, що поєднує лінгвістичні та філософські методи дослідження.
1. Навмисне знищення, витіснення або заборона мови певної національної, етнічної чи соціальної групи з метою її асиміляції або культурного знищення, що є складовою геноциду або етноциду.
2. Системна політика держави або інших інституцій, спрямована на обмеження функціонування, використання та розвиток мови, що призводить до її маргіналізації або зникнення.
1. (лінгв.) Спрощена форма мови, що виникає при контакті мовців різних мовних спільнот і використовується для базового спілкування, зазвичай має обмежений словниковий запас та спрощену граматику; піджин.
2. (інформ.) Скорочене позначення мови програмування або формальної мови (наприклад, у назвах файлів, тегах, налаштуваннях програм); від англ. «language tag».
1. Властивість бути лінійним; пряме, послідовне розташування елементів у просторі або розвиток у часі.
2. У математиці та фізиці: властивість функції, оператора або рівняння, що описується лінійною залежністю, тобто відповідає принципу суперпозиції (наприклад, однорідність і адитивність).
3. У лінгвістиці: принципова одновимірність та послідовність розташування одиниць мови (морфем, слів) у мовленнєвому потоці.
1. (у музикознавстві) такий, що стосується лінеарного (горизонтального) розвитку мелодії та її внутрішньої структури, що розглядається незалежно від гармонійного супроводу.
2. (у поетиці та літературознавстві) такий, що характеризується поєднанням лінеарного (послідовного, розгорнутого в часі) розвитку мовлення та його мелодичної організації, інтонаційної виразності.