Словник Української
1. Пов’язаний із лірико-романтизмом — напрямом у літературі та мистецтві, що поєднує глибоко особистісну, емоційну ліричність з романтичним світовідчуттям, ідеалізацією та прагненням до недосяжного.
2. Характерний для творів або авторів, у яких домінують ліричні засоби вираження на тлі романтичної тематики (природа, кохання, ідеали, внутрішній світ людини, тоска).
3. Який має риси одночасно ліризму та романтизму; проникнутий ніжними почуттями та поетичною мрійливістю.
1. (Про твір, його характер, стиль тощо) Такий, що поєднує ліричність, емоційну сповідальність з глибокими філософськими роздумами, осмисленням загальнолюдських проблем буття.
2. (Про письменника, митця) Схильний до такого поєднання в творчості; що створює твори такого характеру.
Ліриця — застаріла назва ліри, старовинного струнного музичного інструменту, що нагадує скрипку, на якому грали, обертаючи ручку та натискаючи клавіші.
Ліриця — рід комах родини метеликових (Lycaenidae), до якого належать невеликі метелики з блискучим, часто синім забарвленням крил; синявець.
1. Пов’язаний з лірикою як родом літератури; властивий ліриці, що виражає почуття, переживання, думки автора.
2. Пронизаний ліризмом, ніжними почуттями, задушевністю; сповнений поетичної світлої задуми, емоційно зворушливий.
3. Муз. М’який, співучий, мелодійний (про тембр голосу, звучання інструмента); також стосовний до виду музики, що характеризується виразністю, співучістю, глибокою емоційністю.
1. Властивість художнього твору, що виражає глибокі особисті переживання, почуття, думки та настрої автора або ліричного героя; здатність викликати емоційний відгук, проникнення у внутрішній світ.
2. Тонка емоційність, поетичність, схильність до задушевного висловлювання почуттів, що проявляється в поведінці, мові чи творчості людини.
3. Ліричний характер, лірична тональність музичного, живописного чи іншого твору мистецтва.
1. Прислівник до ліричний; у ліричному стилі, з вираженням особистих переживань, почуттів, настроїв.
2. У переносному значенні: ніжно, зворушливо, проникливо, зі світлою задумою або легким смутком.
1. Стосовний до ліри (музичного інструмента), призначений для гри на лірі.
2. Стосовний до ліри (поетичного роду), властивий ліриці, що виражає особисті переживання та почуття.
3. (Перен.) Ніжний, мелодійний, сповнений задушевності та поетичної настроєвості.
1. Музикант, який грає на лірі (народному струнному інструменті), зазвичай жебракуючи або виконуючи духовні вірші та псалми; кобзар.
2. Переносно: поет, співець, творчість якого просякнута ліризмом, глибокими почуттями та роздумами.
1. Родовий відмінок множини від “лірник” — особа, що грала на лірі та часто виконувала духовні вірші, думи, історичні пісні, подорожуючи селами; кобзар.
2. Назва вулиці у деяких населених пунктах України, що походить від слова “лірник”.
1. Стосунний до лірника або лірників, що стосується лірника чи лірництва.
2. Стосунний до ліри (музичного інструмента), властивий для ліри, пов’язаний з нею.