1. Жити розкішно, насолоджуватися життям, віддаватися задоволенням, часто з відтінком надмірності та марнотратства.
2. (У переносному значенні) З насолодою сприймати, відчувати щось (наприклад, мистецтво, природу).
Категорія: Ж
-
жуїр
1. Людина, яка схильна до життєвих насолод, надмірного та розкішного життя; гедоніст, насолодолюбець.
2. (заст.) Той, хто любить добре поїсти й випити; гурман, ласун.
-
жуючи
Дієприслівник теперішнього часу від дієслова “жувати”, що означає виконувати дію перетирання її зубами в роті для подальшого ковтання та травлення.
-
жучок
1. Зменшувально-пестлива форма від слова “жук”: маленький жук.
2. Розмовна назва пристрою для таємного отримання інформації (підслуховування, стеження); технічний засіб розвідки.
3. Розмовна назва невеликого напівпровідникового приладу, мікроелектронної схеми (наприклад, мікросхеми, транзистора).
4. Розмовна назва невеликого технічного пристрою, часто з автономним живленням, призначеного для виконання певної функції (наприклад, GPS-трекер).
-
жучкуватий
1. Який має ознаки, властивості або зовнішність жука; схожий на жука.
2. Уживається як друга частина складних прикметників для позначення наявності певної кількості, розміру або виду жуків (наприклад, багатожучкуватий).
-
жучище
1. Збільшена форма від слова “жук”, що означає великого жука або жука-великана.
2. (переносно, розм.) Про людину, яка займає високе становище, важливу особу, “велику шишку”.
3. (переносно, розм.) Про щось велике, масивне, громіздке (часто про техніку або предмет).
-
жучити
1. (розм.) Сильно боліти, відчувати різкий біль (переважно про рану, подразнену шкіру тощо).
2. (перен., розм.) Викликати сильне моральне страждання, мучити, гризти (про почуття провини, сорому, розпачу).
3. (перен., розм.) Докоряти, дорікати, суворо вимовляти комусь за щось.
-
жученя
1. Зменшувально-пестлива форма до слова “жук” — маленький жук або личинка жука.
2. (переносно, розмовне) Про маленьку, жваву дитину, часто з відтінком захоплення або ніжності.
-
жусьє
1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі.
2. Власна назва річки в Україні, правої притоки Лімниці, що протікає в межах Калуського району Івано-Франківської області.
-
журіння
1. Дія за значенням дієслова “журити” — стан смутку, занепокоєння, тривоги; сум, туга, печаль.
2. (у спеціальному вжитку) Назва одного з обрядів весільного фольклору, частина весілля, коли наречена прощається з дівоцтвом, часто супроводжується сумними піснями-причитаннями.