1. Людина, яка надмірно захоплюється жінками, віддає їм перевагу в спілкуванні або прагне до постійних любовних зв’язків; той, хто має слабкість до жінок.
2. (рідк.) Той, хто поважає, цінує жінок, визнає їхню важливість; прихильник жіноцтва.
Словник Української
1. Людина, яка надмірно захоплюється жінками, віддає їм перевагу в спілкуванні або прагне до постійних любовних зв’язків; той, хто має слабкість до жінок.
2. (рідк.) Той, хто поважає, цінує жінок, визнає їхню важливість; прихильник жіноцтва.
Жінка, яка годує своїм молоком дитину, що не є її власною, зазвичай за плату або іншу винагороду.
Доросла людина жіночої статі.
Особа жіночої статі по відношенню до чоловіка, з яким перебуває в шлюбі; дружина.
Представниця жіночої статі як носійка певних соціальних, психологічних і культурних якостей, що протиставляються чоловічим (часто у сполученні зі словом “чоловік”).
Жінделегатка — жінка, яка є делегатом, представником або уповноваженим від певної організації, установи, колективу або територіальної громади на з’їзді, конференції, зборах тощо.
Жінделегатка — заст. іст. жінка-делегатка, зокрема в контексті радянських громадсько-політичних організацій або подій (наприклад, делегатка з’їздів Рад, жіночих конференцій).
1. Скорочення від “жіночий відділ” — структурний підрозділ (відділ, сектор, комісія) у складі партійних, профспілкових, радянських або громадських організацій у 1920-х — початку 1930-х років, створений для роботи серед жінок, їх політичної освіти, залучення до громадського життя та вирішення соціально-побутових питань.
2. У розмовній мові — співробітниця або керівниця такого відділу.
1. Чоловічий одяг, що був поширений у Західній Європі в другій половині XVII — на початку XVIII століття: довгий, вузький, приталений кафтан з короткими до ліктя рукавами, під який одягали кольоровий камзол, що виглядав з-під рукавів.
2. Власна назва моделі такого кафтана, яку ввів у моду французький король Людовик XIV.
1. (від фр. jus — сік) Кулінарний термін, що позначає концентрований, згущений сік, виварений з м’яса, риби або овочів, який використовується як основа для соусів, супів або для смаження (наприклад, жюс з телятини).
2. (від фр. jus — сік) У ресторанній термінології — природний сік, що виділяється з м’яса або птиці під час приготування (запекання, смаження), а також соус на основі цього соку.
3. (від фр. jus — сік, рідина) Застаріле або рідковживане позначення будь-якого рідкого страви, соусу або підливи.
Колегіальний орган, зазвичай з обмеженим складом, що призначається для оцінювання конкурсних робіт, виступів або досягнень у певній галузі (мистецтво, спорт, наука) та визначення переможців.
Група експертів, яка оцінює якість продукції (наприклад, на дегустаціях, промислових виставках) або виконує суддівські функції на змаганнях.
Склад суддів у суді присяжних у правових системах деяких країн.
Жьо де пом (фр. jeu de paume, дослівно — «гра долонею») — старовинна французька гра з м’ячем, попередник сучасного тенісу, в якій спочатку м’яч відбивали долонею, а пізніше ракеткою.
Жьо де пом — назва відомого паризького закритого тенісного корту (фр. Jeu de paume), побудованого в 1861 році, який історично використовувався для гри в жьо де пом, а згодом став виставковим простором, зокрема для музею.
Жуїруватися — (від фр. jouir — насолоджуватися) заст. насолоджуватися, відчувати задоволення, особливо від чуттєвих радощів; жити в розкошах та задоволеннях.